Як снігом притрусить червону калину,
Як гомін пташиний розтане в саду —
Холодна рука, наче ніж гільйотини,
Обірве твою тимчасову гостину,
І в засвіти всі почуття відійдуть.
І стане в очах — не чернечо й не біло.
І тиша мертвенна у дзвін задзвенить,
А ти й не збагнеш, що душа відлетіла,
Що серця печалі — навік відболіли,
Бо в мертвій пустелі — ніщо не болить.
За обрій полине душа - сиротина.
Залишиться тільки засніжене тло,
В служінні безмовнім яскравій калині.
...І будуть яріти криваві краплини,
Десь там, де можливо, тебе й не було.
Десь там, де можливо, тебе й не було
© Copyright: Елена Эшвович, 2024
Свидетельство о публикации №124101404200
Свидетельство о публикации №124101404200
Рецензии