крок

Скінчиться все... Куди ж мені рушати?
У жовтні мало місця? Жарт якийсь?
Коли це жарт, облиш скоріше жарти,
бо холодно і жовте листя скрізь.
А сонце є. Нажаль не в змозі гріти,
потроху тихо світить, а також
купаєтьсяя у чарці Маргарити -
відступлення маленьке, зайвий кошт.
Поїхати кудись? Гучні заяви.
Зостатися? А нащо це мені?
Коли б іще життя... Було б не зайве.
Як мріяти про те в холодні дні,
та знати - все скінчиться мимоволі -
цей вечір з Маргаритою у склі,
ці листики засушені та кволі,
ці мрії, відчайдушні та не злі.
Не п'ю, а що робити з тим сьогодні,
коли ти, схоже, сам собі обрид?
Коли ти недалеко від безодні,
то як врятує пара Маргарит?
Куди рушати - зовні вітер віє
та виє, наче пес - то жарт, чи ні?
Ця осінь, як досвідчена повія
із досвідом лишень у дичині,
розчиненій в жовтневих епізодах...
Як можна закохатися в таку?
Скінчиться все... Затримуючи подих,
довіришся останньому ковтку,
розхитуючи тіні, мов мережу,
вночі, коли під наглядом зірок,
бажаєш закохатися, як вперше...
А сил бракує на останнiй крок.