- А десь отам, у просторах таємних,
Можливо є такі, як ми, коти...
- Маркіз, а я дивлюсь на небо темне
І мрію, як тут друже, не крути,
(Попереду ж зима, морози, холод...
Поки що осінь - рибка, миші є...
А от що далi? Там можливо й голод...)
Знайти б людину - щастячко своє.
- Так, так! Рудий, я згоден із тобою.
А що там наш смугастенький мовчить?
- А от намріймося, й гайда зі мною,
Моя бабуся всіх нас приютить.
Вона також вдивляється у небо,
Чита молитви, вірить у любов...
- Гаразд, смугастий, все іде, як треба...
Служити всі їй будем, будь здоров!
08.10.2024 р.
(фото iз iнет)
Котячi побрехеньки
© Copyright: Татиана Максимова, 2024
Свидетельство о публикации №124101304672
Свидетельство о публикации №124101304672
Рецензии