Бачу-бачу, кличу-кличу:
і з-за обрію, і тут,
де цілую сон обличчя, –
вірші ждуть і вірші йдуть.
Різні, довгі і короткі, в три катрени, в два катрени,
навіть зовсім коротенькі, ті, малі, в один катрен,
всі вірші – що попід вікнами, і ті, лани-терени, –
всі хвилюють, надихають, кожен за серце бере.
А коли не встигну все
розповісти-розказати,
Бог до інших донесе
все, що має надихати...
Вiршi ждуть i вiршi йдуть. Жовтневе
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124101302628
Свидетельство о публикации №124101302628
Рецензии