Втома… безмежна втома…
Хоча, що то я?.. Я - вдома,
а хлопці й дівчата там,
де кулі рвуть тіло в хлам…
Осінь… звичайна осінь…
І мозок про літо просить
для тих, знаходить храм
в окопах, де віра в хлам…
Звідки я?.. Доле, звідки?
Невже із тієї мітки,
де серце дарують нам
всі ті, чиї душі в хлам?..
Добре… Бо видно обрій…
Та жаль, що у формі кобри,
що дня не дає ночам
на сході, де всесвіт в хлам…
В хлам
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124101206254
Свидетельство о публикации №124101206254
Рецензии