Неотложые сны

запобіжні сни

Роки полощуть час в життєвій річці,
фільмують мрії, наче в сinema,
і крутять уповільнено у стрічці
уявлення, а щастя все нема.

Та толку – нуль у ремстві затрапезнім,
Кохаєш – то і біс тобі не брат.
В розлуки руки дійсно довжелезні:
в найближчих планах – Всесвіту охват.

Ми застосуєм заходи негайні,
і поки Бог куняє угорі,
заснуєм місто Конотоп-на-Майні,
або ще краще – Франкфурт-на-Дніпрі.

І – поки осінь розпускає рюми,
в ремонті форд, на звалищі пежо,
в кишені пшик, в руці букет люблюмен* –
зібрався, ноги в руки і пішов.

І ти настанеш, мов світань,  потоком,
напливом хвиль крізь неводи мереж,
всебачущим мене окинеш оком,
а потім неосяжне осягнеш.

Снага урівноважує наснагу,
тремтлива зірка – ночі поплавець,
і вічність ловить спільних прагнень благо
на вудку світла, а живцем – терпець…

…То зливи перестрибують калюжі,
То сніг лягає за рядком рядок,
а я римую дні, віршую душу,
й дорослі сни веду у дитсадок.

………….
*Blumen - (нем.) цветы. “люблюмен” - авторське словотворення