Вона поспiшала. I вiтер пiдносив накидку

Вона поспішала.
І вітер підносив накидку.
Неначе злітала.
Ще крок – і летітиме швидко.

Хутка. Невідома.
Помітив її лиш у спину.
Навряд чи додому
Спішила вона в ту хвилину.

Незнану натхненну –
Хай в спину прискорює вітер...
Отак би до мене
Хоч хтось поспішав би на світі...


Рецензии