Вона поспiшала. I вiтер пiдносив накидку
І вітер підносив накидку.
Неначе злітала.
Ще крок – і летітиме швидко.
Хутка. Невідома.
Помітив її лиш у спину.
Навряд чи додому
Спішила вона в ту хвилину.
Незнану натхненну –
Хай в спину прискорює вітер...
Отак би до мене
Хоч хтось поспішав би на світі...
Свидетельство о публикации №124101106940