А де ж ви, моя доленосна чаклунка?
Каби ви знали, самотньо без вас…
I в кого шукати порад порятунка
В наш суворий, непростий теперішній час?
Ви думали, я забув вас назавжди?
Ні, я не маю так права вчинить.
Ви зірка проводна, мій вогник далекий,
Що дав ту пораду, як правильно жить,
Бути собою, лишатися чесним,
Ніколи обличчя своє не ховать…
Я іншим не стану, для вас буду ворог в листах.
Мені дозвольте з вами розмовлять.
I хай не отримую того отвіта,
Донбас вже ніколи не стане булим.
Серце моє, а разом і характер навіки
єдині у пориві бути разом з ним.
***
© Copyright: Дмитрий Скобелкин 2, 2024
Свидетельство о публикации №124101105295
Свидетельство о публикации №124101105295
Рецензии