Соромiцька межа

Разом з одягом різної статі та конче тісним
Знято рвучко межу сороміцьку до самого ранку. —
Жінка в ніжних обіймах його милувалася ним,
Він в інтимному танго кружляв елегантну вакханку,
Ліцемірні чесноти скидаючи в кут до панчох
І в рідинах тілесних людську розчиняючи гану,
Що в'язнила кохання у цноту, у праведний льох
І у нетра моралі ховала любов бездоганну. —
...Майже хтиву, коли від бажання нутро знемага,
Доливаючи в надра жіночі гаряче залізо.
І коли її в постіль його притискає вага,
Що примушує дійства благати, танцюючи знизу
Під міцним силуетом, у вроді його голизни.
Після чого гріховної якості вади спокуто;
Після чого барвінком ясним заколихують сни
І від чого на тлі простирадла сполохує рута,
Крадучи у життя непридатні, пастельні тони... —
То є гріх, від якого на ранок розкошлані пасма,
То є вал — то є пристрасті мить, що несеться до них,
Після чого по крові тече уподоба виразна
У спустошені вигини душ, — мовби піт по спині,
Що зволожує скинуті геть обладунки атласні.
...Якщо ллється вже крізь заборони, — рішуче спиніть,
Неотеси святі, не обтяжні красою, і блазні.
Зав'яжіть на вузли та тримайте мечі наголо
Проти хоті у чреслах, що навіть в поетику рине, —
Кожен з вас, хто завчасно до тіла свого охолов
Й заслухається стогіном через замкові шпарини, —
Незіпсуті, де кожен під ковдрою мріє про це:
Про сповільнене танго свого скам'янілого тіла,
Про щасливу сльозу, що жадане вкриває лице
Не закутої жінки, від дотику що трепотіла
До світанку..., до неба злітаючи, прямо до сфер
І, скидаючи разом з одежею лати розпуки,
Заступала межу сороміцьку далеко, поверх,
Що її туди ве'ли коханця пожадливі руки.

...Бо не вмерла від сорому жінка - то сором помер.

08 жовтня 2024р.