Привіт тобі, мій перший промінь сонця!..
Ми ніч цілу не бачились з тобою.
Я знов спросоння порпаюсь в солонці,
готуючи сніданок із малою,
що тре мі ноги й щось собі муркоче…
Так-так, я знаю, Сонька хоче їсти…
І ласки теж… і рук тепленьких хоче…
і на балкон під раночок залізти…
А ти десь там… Блукаєш мрій світами
і грієш все, що трапиться навколо,
доводячи, що мама - то є мама,
чи молода, чи геть вже сивочола…
Що з нею світ і є тим дивним раєм,
про суть якого йдеться у Писанні…
І ми дотоді з янголами граєм,
допоки мам не бачимо востаннє…
І все до ладу… Осінь… рими…вітер…
І я мовчу, вигадуючи спомин
про те, як в жовтні знов настало літо…
Привіт тобі, мій сонця перший промінь!..
Коханiй
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124100803598
Свидетельство о публикации №124100803598
Рецензии