Супротив коханню

Свідомістю чіпляюся
Зі всіх останніх сил
За край межі
Між розумом холодним
Та пекучим жаром серця.
Завис над прірвою
Де притаїлося
Привабливе тяжіння
Краси та сили
Кращих почуттів.
Яке коханням зветься.

Тримаюся...
Щоб швидко не піти зі стрію.
Та не потрапити в обійми
Безтурботних марних мрій.
І не пірнути з головою
У западню нестримних почуттів.
Занурившись в твоїх очей
Привабливу безодню.

Впираюся..
З останніх своїх сил.   
Вагаюся...
Бо вже втекти не в змозі.
Старанно...
Роблю вигляд, що не бачу    
Душі моїй тобою даних крил.
Пручаюся...
Боюсь зануритись
В провалля небуття
Та невідому досі кручу,
Залишивши в минулому
Звичайний збіг подій,
До болів зрозумілий
Колообіг марних дій.

 Не в змозі подолати
 Все безмежжя відчуттів.
 Ім'я твоє згадаю
 Й знов лечу у прірву.
 У вільному падінні
 Пірнаю з головою в 
 почуття.
 Повільно...
 Поступово...
 Та невпинно знов злітаю.
 Літаю,
 Коли ім'я твоє, Кохана,
 Називаю.