Не чути в парках тепер мелодії вальса.
Немов ніколи її і не було.
Не чути співу солов’я в гаю,
Що так витьохкував немов в раю.
Усе замовкло ,як люди , так і все живе.
Коли ж життя спокійне до людей прийде.
Невже воно закінчиться ось так.
Виходить , що життя не коштує й п’ятак.
Та все ж не будемо надію ми втрачати
Як не втрачала в ті страшні роки моя мати.
А все надіялась на краще життя
І дуала , що тому горю не буде вороття.
Вона ростила нас – діточок маленьких
І на сон співала пісеньки свої.
Про людську долю і про святую волю
І лише цим звеселяла вона душу свою.
Немає вас матінка уже давно
І не знаєте , що нас спіткала така ж доля.
Та хочеться вірити все одно
Що буде краща у нас доля.
Але мабуть на все Господня воля!
05.10.2024
Не чути мелодии вальса
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2024
Свидетельство о публикации №124100702420
Свидетельство о публикации №124100702420
Рецензии