Засуха

Посуха
Тільки й золота, що у осені,
Тільки й смілості – у вітрів…
Сохнуть трави, ніким не скошені,
І у відчаї ждуть снігів.
Сумно яблука осипаються –
Дозрівати немає сил.
Горобці в бур’янах купаються
І безросий ковтають пил.
На узбіччях все запорошене
І полин передчасно згірк,
Де колись голубими волошками
Чарувала земля наш взір.
Посіріли квітки, обсипались –
Все спалив той безжальний жар,
А над майже безлистими липами –
Синє небо, ні сліду хмар.
О природо, своєю милістю
Ти докупи хмарки збирай…
Бо сумуємо ми за сирістю –
І поля, і луги, і гай!
***
Только золото, что у осени,
Только смелости, как у ветров...
Сохнут травы, никем не скошенные,
И в отчаянии ждут снегов.
Грустно яблоки осыпаются -
Дозревать не хватило сил.
Воробьи в сухих травах купаются
И сухую глотают пыль.
На обочинах всё запорошено
И полынь преждевременно прогорк,
Где когда-то голубыми васильками
Радовала земля наш взор.
Посерели цветы, осыпались -
Всё спалила безжалостная жара.
А над почти безлистными липами -
Небо синее, ни облачка.
О, природа, своею милостью
Ты в кучу тучки собирай...
Уже тоскуем мы за серостью -
И поля, и луга и гай!