Життя – прекрасне, та шкода,
Що плине, як пісок крізь пальці,
Пливе, як у струмку вода…
Час не спинити… Спроби марні…
А я кажу собі: “Живи!
Живи і вір, поки живеться!
З людьми душею не криви!
Колись погане все минеться!”
Кажу собі: “Люби життя,
Готова будь до добрих вчинків!
Перш, ніж піти у небуття,
Залиш хоч кілька сяйних зблисків!
Живи сьогодні, не чекай,
Можливо, завтра не настане!
Надію у душі плекай,
Що ти здійсниш усе жадане!
У світ натхнення поринай,
Тривоги відпускай щодуху!
Лише байдужих оминай,
Шукай для щастя рідну душу!”
В душі безмовний цей наказ
Звучить акордами затишку,
І я щоденно, раз у раз,
Кажу слова ці, як молитву…
Безмовний наказ
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124100405389
Свидетельство о публикации №124100405389
Рецензии