Я розкидаю каміння, а ти збираєш,
Кажеш, що то діаманти в моїй душі.
Що ти, коханий, у темряві цій шукаєш?
Просто, ти сонечком сяєш, воно й блищить...
Я ж, ніби дощ, хочу плакати довго-довго...
Сльози у хмари збирались мільйони літ...
Знаєш, як в грудях пече-обпікає холод,
Так, наче серце скував першородний лід?
Певно, що знаєш, бо грієш крізь шкіру промінням,
Плавиться крига без сорому і без одеж...
Грієш, хоч знаєш, що я розкидаю каміння...
Проте, я ніколи не знаю, чи ти збереш...
Сад каменiв
© Copyright: Юка Санна, 2024
Свидетельство о публикации №124100204567
Свидетельство о публикации №124100204567
Рецензии
Перечитала декілька разів, дуже і дуже сподобався цей вірш! Який же в тебе талан писати на рідній мові, мені з цим складніше.
Все буде добре, засяють твої каміння,
Хмари розвіє вітер і холод мине,
Я побажаю тобі трошечки терпіння,
Буде все добре у того хто щастя жде.
Обіймаю. З найкращими побажаннями.
Савенко Ольга 08.11.2024 16:54 • Заявить о нарушении
Все буде добре, засяють твої каміння,
Хмари розвіє вітер і холод мине,
Я побажаю тобі трошечки терпіння,
Буде все добре у того хто щастя жде.
Обіймаю. З найкращими побажаннями.
Савенко Ольга 08.11.2024 16:54 • Заявить о нарушении
Дякую тобі, Олечко, за такі добрі слова, бо мені іноді здається, що я ще дуже примітивно пишу. Напевно, ми з тобою з тих людей, які до самих себе більш вимогливі, ніж до інших;)))
І я тебе обіймаю, бережи себе😘❤️🍁🍂
Юка Санна 08.11.2024 23:07 Заявить о нарушении
І я тебе обіймаю, бережи себе😘❤️🍁🍂
Юка Санна 08.11.2024 23:07 Заявить о нарушении