Назавжди поряд

Пам;яті Ані Гайдаржі
і її синочку Тимофійчику
присвячується … 

Вона тримала у обіймах сина,
Так міцно притиснувши до грудей …
Мить жаху обернула дім в руїни ,
І не прийшов для них черговий день …

Ще звечора , поклавши діток спати ,
За них молила Бога, як завжди …
А ніч, розкривши неба темні шати, 
Не віщувала грізної біди.

Та раптом  , розірвавши тишу ночі ,
Тривоги гул над містом пролунав !
Страшний удар… І… не відкрились  очі …
Потужний вибух стелю  розірвав  !

Здавалось , світ роздерся  на шматочки,
Здавивши тіло , впали стіни  вмить,
До себе притискаючи синочка,
Не чула птаха смерті , що летить …

Малюк не плакав, не кричав від болю ,
Лиш ручки звів , мов крильця , в небеса …
Просякла ковдра багряною  кров;ю ,
Життя останній вогник загасав …

Душа маленьке тіло покидала …
Останній вдих … Й спинився серця стук …
З ним поряд рідна мама помирала ,
Не випустивши тільце   сина з рук…

Рятівники завали розбирали ,
Хотілося живих знайти … спасти !
Та в час, коли на диво сподівались ,
Їх душі з тлінним тілом попрощались ,
А дух сягнув блаженства висоти!
©ДЛВ