Притча про олiвець

Писала мама літери старанно ,
За цим уважно син спостерігав …
«Як олівцем простим  виводиш  гарно !
А я б ніколи так не написав …

З любов;ю  мама глянула на сина :
Ти в мене теж сумлінний молодець!
Але подумай і скажи ,  дитино,
Чогось навчити  може олівець ?


Тоді сказав задумливо хлопчина …
Чи є тут філософія яка?
Ох, я не знаю , він мовчить постійно ,
І водить ним завжди чиясь рука…

Сказала мама: слухай синку рідний,  -
Доцільним є , щоб хтось  ним керував ,
Аби ти був для Господа потрібним  ,
Важливо  , щоби Він тебе тримав !

Буває , необхідно  підстругати,
Затупленого з часом олівця,
Отож і нас  «підточувати» варто ,
Хоч процедура болісна оця.

Що написав , можливо потім стерти ,
Бо помилки - не вирок у житті ,
Лиш каятись повинні ми відверто ,
Бог шанс дає змінитись  на  путі .

Важливий в олівця не вигляд зовні ,
А серцевина , якісний графіт.
В людині цінне те, чим серце повне .
……
Ще олівець завжди лишає слід .

Отож, синочку! Думати нам треба ,
Які в житті лишаємо  сліди…
Що ми робили на шляху до неба -
У результаті гідні дасть  плоди .
©ДЛВ