Porno-portry2024

Орієнтальність  2010-2020
орієнтальні мотиви
***
в моєму горлі живе рибина
живе і тихо мовчить ночами
не птаха
не кішка
ні
риба зі срібним хвостом
наповнена вщерть
смутками і дощами
коли її тіло тріпоче
в передчуття вологи
я втрачаю можливість
дихати і ковтати
але відчуваю в собі
потуги і навіть пологи
це буває нестерпно боляче
як судомами сводить:
плакати і кричати
іноді вона так сильно б*ється
що це виводить мене з рівноваги
це вона з*їдає мої апострофи
мабуть мстить
за тривалі ранки своєї спраги
а часом зникають сонорні звуки
я грішу на рибу
бо куди їм дітись
отак ми з нею й живемо наразі
я люблю і словами хворію
а їй лишається їсти й молитись










***
вона чула цей дощ
коли він шепотів їй на хінді
наче гуру рінпоче-
міський божевільний старий
він їй тантру й сансару тлумачив
а потім охоче
розбиваючись всмерть
лунко падав на землю згори…
він на ідиш вночі
захлинавсь в молитвах і прокльонах
пригадавши у дуло
останній свій погляд гіркий-
молодий штурмбанфюрер
поціливши влучив спокійно
й свої очі блакитні
безжурно підняв на зірки…
він арабською сури писав їй
на склі і долонях
малював мінарети
і надив невірну у рай
приймеш в душу аллаха
і слухай і слухай покірно
як цей дощ дріботить
заступивши собой небокрай…
а вона потерпала
від снів перехожих й недолі
розуміючи мову усесвіту і письмена
атмосфера лягала на плечі
й промовисті краплі
із важкими металами
падали в келих вина









***
клоччя снігів- білі зачаєні води
з пам*яттю про висоту
про політ
про свободу
а ще про цунамі
розбите на узбережжі Шрі-Ланка
у ніг  незворушного Будди
з золота і адаманта
з пам*яттю про серцебиття
про мисле творення
про дихання
про дитя, що навикає скоєнню
з пам8яттю про радість
вагітних пшеничних полів
про породільні муки
білих священних корів
про народження сутності Всесвіту
в досконалості сирного тіла
з пам*яттю про про форму і зміст глини
в майстра руках умілих
з пам8яттю про спокій і бурю
що пожинають мертві
з пам*яттю , в якій ми вже
виконані і безсмертні















***
і мене так нестримно накрило
мені снишся не ти
мені сняться шторми і штилі
мені сняться порти
у яких я колись не бувала:
Сінгапур і Шанхай
І шляхи , які передчувала
Мені сняться дими
Від кострів на вершині Ельбруса
Там до неба так близько,
Бо небо- то єдина спокуса
Я кидаюсь вві сні
І від шалу словами стікаю
На шпалерах вирізьблю руни
І дивлюсь,  як вони загусають
Тише смоло бурштинно
Із скелетами муміфікованих істин
Відчуваю, як тануть
Альдегіди над гаснучим містом
Ти мовчиш,
Бо мене щовесни так завжди накриває
І тоді мені снишся не ти,
Хоча ти мої сни споглядаєш
















***
Помпеї Атлантида
Попіл-сніг
Все зрушить з місця:
Вісь планета доля
Вогню й меча
Не спинить наша воля
Магічний не врятує оберіг
І руни і таро безсилі тут
І жриця й воїн-
Прах один о праху
Спіткає кожен свою вірну плаху
Червону вже від надміру спокут
Ти небо витримаєш?
Знай, воно гірке
Гірчиш за землю воду і повітря
А слово- то не ліки
Списа вістря
Вбиває швидко й болісно воно…

Вони перемогли свою сансару-
Сплелись вустами в скам*янілу пару
Чи хтось із нас премогти так зміг?

***
Затісно мені
Із зашморгом моєї туги
За тобою, крихітко моя
Тортуго,
Де наша воля?
Де наш веселий Роджер?
Перетікає мною море
Й у венах бродить
Прокляті тіла наші
Таврами отруйних лілій
Кров наша тихо тліє в жилах
І пахне цвіллю
В темній солоній безвісти
Нашим братам зогнилим
Тьмяно горять соверени
 і поцілунки милих…

тут у нас Диким полем
тільки піщані бурі
наче примари сірі
бродять в сумній зажурі


***
дихати ледве-ледве ночами
крізь Муракамі
чорну каву ковтати,
як печаль,
не приховану снами
плисти чорним голосом твоїм
у ніч, коли дах
відпустив нас у небо
говорити не треба
мовчати: не треба




***
якби змінити ці верби на кипариси
якби змінити акації ці на пальми
якби змінити ці пам*ятки соцреалізму
на щось пречисто давнє й колоніальне

ми  опинились з тобою на Санто-Домінго
там море, як горе,  і берег слонової кості
там вітер стогне чи то від кохання стогнуть
привиди білих леді і чорних хлопців

слодка , як цукор, шкіра у білих деді
сіллю і потом дублена шкіра у хлопцв
«воля рівність братерство», як ром, п*янить їх
  стяги червоні Парижа в них будять сміливців

ти чуєш: чи вітер плаче,  чи привиди білі-
плями червоні не випрать з тонких мережив
не питай мене, чому вітер півдня
душу мою так раптово тепер збентежив

якби змінить ці сумні тополі

***
підніметься у ранок
космічний пил
привидяться ілюзії поганок
у злеті крил
хмариною піднесених у небо
в пелюстках сну
і ловлять пагони на молодих осиках
мене саму,
коли рікою я течу у пам*ять
по руслах тих
обмовок- ненажерливих коханок
або святих
відчужено гублю синтагми болю
твоїм ім*ям
життя своє небачено неволю
без вороття



***
мій пречистий Ісус
б*є слідами ін.*акцій на венах
свою вість благодатну
своє слово римує сумне
в нього очі- волошки блакитні
в безмежному житі
губи, трощені спрагою
й він не кохає мене
він читає Неруду і плаче,
я чую, як гірко
як тріпочуть на віях його наче
сором і жаль
він зшиває порізи світанків дивами,
одначе, тінь провини лягає на дно
підсвідомих проваль






***
не замовляй мені своєї смерті
не замовляй ні моїх ран ні болю
нехай болить й до стіни приперті
залишимося ми з тобою

на дні довгих дворів, що вени
де снігом з неба спадає січень
хворію я тобою шалено
й слава богу, що нема про це відчень

що видзвонюючи залізом дверей під*їздних
наче в дзвони інфернально й ніжно
ти пішов без тих свідчень жодних
у січень свій білосніжний

безтурботний і безстатевий, мов янгол,
і засвітився тихо до перехожих
ти повернешся так, як усі бумеранги,
і тоді я вилікуюся, може

***
слова , схожі на намальовані храми
з дивними таємницями та незворушними богами
в їх зіницях народжується
чийсь новий всесвіт
 макрокосм
дивосвіт
зоряно-сонячний плескіт
слова , схожі на леза мечів, на бій
у якому брязкіт зброї
чи відлуння величних подій
в тих боях народжуються
незворушні боги
що будуватимуть храми
і писатимуть свої перемоги
2020



Стигма 2020- 2023
стигматизована поезія

*
ну про що нам тепер з тобою спати
про що мовчати?
Чим тебе мучити?
Чим рятувати?
Від спеки, від холоду
Від вогню чи потоку?
В мене немає відповідей
В мене не стало риторики

Ти мені і втомився і знову бентежиш
Про що нам з тобою жити?
Про що- не вмерти?
Якщо не кохати, то так стрічати
Про що мені тепер тут говорити?
Про що брехати?


*

література
література- то мій психічний розлад
соматична зневіра
фізіологічна спокута
коли роман-це невроз
а вірш- шизофренія
коли слово кожне – істерика
а стиль- чорний гумор

коли сюжет- самогубство
коли прийом – воскресіння
мої метафори- нерозкритий гештальт
а порівняння – вічний конфлікт з власним «я»
еманація гендеру
челленджі темряви та проблеми ідентифікації

коли витікає крізь пальці час
екзистенція навикання
непрожитим життям
емоційний провал
підсвідоме затишшя
і витемнення гострих кутів
зазвичай, я йду, щоб лишитись

*
сірий без плісняви
холодний, класичний
розчинить твою істерику,
викричану в січень
виплакану в лютий
виплекану в зиму
я не метелик
я за день не згину








*
у нас все по Фрейду , все по Кінгу:
люди з бідами, біди з людьми
у туги- очі зелені
у туги- зелені дні
все просто- зима сіра
весна –скоро
життя- не мине

забувай мене
повільно і зголодніло
я взагалі не була з тобою
ти взагалі не кохав мене












*
і коли дерева тягнуться до небес,
подай мені знак, куди ти воскрес
де шукати тебе, просто мені скажи,
я прийду, навіть не стану виймати ножі

я прийду, де б це вже не було
у мене тут все вже тепер загуло
здається мені тут нема, що робить
я нічого вже не розумію, мені просто болить

просто болить усе: і слова і коли без слів
здається, мене тут ніхто й не любив
навіщо сюди прийшла, я забула вже
і якщо я іще жива, то для тебе лише






*
я не відбиваюсь у дзеркалах
вони розбивають мене на скалки
в них інший світ, в них інше «я»
там я жива, а тут – на друзки

я вже давно загубила «я»
але знайшла щось інше й сумне
воно то мовчить, то плаче мені
то все розказує не про мене

а дзеркала навіть не дзвенять
коли складають моє лице
хоча й розбите, але живе
і усміхається, хоч і смутне

у цих світах скоро буде весна
а там- кімната й чотири стіни
тут мене немає, а тут я жива
я звідти піду, як хочеш-спини

якщо повернусь- все буде знов
звичайні слова- а смисли нові
якщо ж не вернусь, шукай той день
коли ми не разом, але ще живі

*
ще зима, але трохи відтало вже
теплих країв на душі
й потягнулися з вирію дикі ключі
вже тепер поверне на весну
уже скоро заплачуть дощі
і веснянками радість землі прокричить
уже скоро: не клич, не чекай
не скує крига теплих долонь
в них пригрілось пташине життя
весни завжди приходять невчасно тепер
зупиняючи серцебиття
весни завжди охоче співають тепер
про надію і нову любов
не шкодуй, забувай
про похмурість небес
і замерлізть зимових дібров
*
читай весну по хмарах і дощах
вона напише нам нові розлуки
слідами йдуть за обрій кораблі
і простягають здалеку нам руки

читай мене, забудь про сни і дні
наповнені ночами й бездоріжжям
приходять здалеку прощання – кораблі
і залишаються з тобою на сторожі

читай слова, але дивись любов
яка єдина лиш тебе не знала
і доторки і ніжність – свята кров
яка блудницею для тебе стала

читай легенду сховану з небес
у недогроззя й передчасні шторми
всіх демонів моїх книгу чудес
тоді згадаєш: для чого і хто ми

читай істерики, друковані у снах
затверджені і завчені на ролі
за нас актори відкривали рти
в цій театральній вже давно юдолі

*
чорні вдови плетуть сіті
ловлять в них листя червоне-рани
падають вони, як серця пробиті
піднімаються над ними до неба кургани

чорні вдови плетуть вінки
стрічки на них чорні
там, де плачуть дощі і вітри, гірчить степ-
гірко сміються ворони

чорні вдови плетуть слова,
збираючи з них голосіння
якщо ти ще живий, вони подадуть тобі зброю
і віддадуть власне терпіння

чорні вдови стелять білі полотна
пишуть на них молитви воскресіння
все попливе за водою печальних рік
всі ріки течуть в океани спасіння


*
 і там, де день за днем
і крок за кроком,
ми нічого не приймемо-
ми захлинемось током
знепам*ятайсь
знетямся
віддай як дар
усе незнайдене
залишене
невагоме…
на шляхах геніїв та нездар
все ділиться на свідоме та несвідоме

не з відома триматись руки
торкатися
дихати і дивитись
як ніжно приймають зірки
світло, як ліки,
стати, як діти

легко
стримано
без меж, без слів
жити – грати
в мовчання клітці…
і не стати врешті, ніким,
крім атомів, нанизаних
на електричній нитці

і тут, врешті, злодії і сліпці
зламані, звірені із Божим словом
неповернені вже на жодні святі шляхи
підемо мовчки у над свідоме

без виходів
без входів
без прав
на прощення і безсловесність…
ти безсмертя своє програв,
я програла свою безпечність…

я програла дитинність
сни
і днів забуття солодке,
рай і янголів сонми в нім
і свої несвідомі кроки


*
мої очі подвійні
в них роздвоєний світ не зникає
із глибин піднімаються риби і зорі закляті
в тих глибинах ні зойків, ні тиші немає
в тих глибинах зникають і благословення
й прокляття
піднімаються в світ сніг і попіл,
дими й океани,
хворобливий туман видихають,
щезаючи знову…
і в тумані я тім віднайду все, що ви загубили:
і наявність смертей і відсутність останнього слова
у зінницях роздвоєний світ
й розривається навпіл
піднімається в небо ганьба,
і брехня, і прощання
повертаються привиди ніжних коханців й коханок
і долоні впадуть від ваги покарання й благання



*
сабо
та ж
дивна днина
заперечує попередні вибачення…
стукіт по бруківці повільний розмірений:
я нікуди не поспішаю…
ні тиші, ні мовчання
не виміняти на минулу невинність…
по висхідних слухаю,
як гнів обертає цим всесвітом…

щось рухає твоїми вчинками:
потреба у тому, щоб вибілити
цей світ і себе…
але для цього потрібно
вбити усіх невинних…

кімоно змокло-
дощ лягає на плечі,
дуги мостів дрижать
під кроками…
тих, хто біжить
вже ніколи не доженеш,
ніколи вже не доженеш,
не схопиш,
не зупиниш…

отак, стою
обертається колом Йокогама…
сабо та ж
все те саме…
все те саме…


*
путі, шляхи мої невидимі
і дороги мої не прокладені,
не намальовані…
як слова, які не пишу, лиш з собою ношу,
незрозумілі, а так, закодовані…

і приходять до мене вони, а я – до них,
якраз тими путями, що очима не ймеш…
і ім*я моє забудеш, але загубиш усе,
і більше вже не згадаєш
і не знайдеш…

звершення за вершинами
а вершини вже зверхні
завірені
за прірвами- знову вершина
за вершиною вірою
гори зсунуті всі до купи
довіра ж ще…
ти завіриш мене у завершенні
вірогідність вирішуєш
вираховуєш…
і випам8ятовуєш віршами звірений
часопростір поділений
на кольори
і температурні істини
опади
і періоди гострих ОРВі
часопростір, поділений
з іншими формами
 з їх диханням,
фотосинтезом,
нічним полюванням,
діленням і розмноженням…
непомічені вони
перетравлюють нашу присутність
у завершені віршами
психопотоки
і завічнені
чи то заземлені,
ми розвінчуєм те, що завершене,
започатковуємо нову реальність
розмірену,
ввірену,
наче вірянам
йота до йоти
і титла до титли…
уподібнені до символів
слів мертвих мов
схованих у криптах
до інших часів…
і коли сингулярність,
набута як істина
нас завірить у беззмістовності сенсів,
ми шукатимемо вже не ту істину
а приховану в нас путь в завершеність
за вершинами…
а вершини вже зверхні
заплетені
і завірені…


*
знай, що тепер все не так
не ні
леза жовтих листків
ріжуть шкіру обличчя,
ледь торкаючись щік,
і уходять в віраж…
ми тепер в паралельних світах,
і ходить не торкаючись грунту-
не вчитись…
і зміна космічних процесій- лише вернісаж…

ти годуєш мене небом,
листям золотим, як зерна,
з долонь прозорих твоїх і теплих
приходять янголи в мої ночі…
я не пташина,
не риба,
не зірка…
не королева,
не танцівниця…
я не дитина,
я не доросла,
я не змія
і не синиця…
ні тобі, ні іншим, нікому
я не падаю,
я не літаю,
я взагалі не та, що и хочеш,
бо не срібна й не золота я…


я ні сьогодні, ні завтра, ні вчора
не чекала тебе…
не треба…
розум і серце тепер спокійні
хоч годуєш мене ти небом…



*
дорослий холод
гострий, як ніж сталевий
шар за шаром
з мене зчищає осінь…
шкарубку шкірку, листя,
кору й корицю…
гола й тонка я віднайшлася, як птиця,
що залишається взимку шукать поживу,
мерзнути, знати, що все тепер буде довго,
що навикати снігом, небом і кольором сірим,
здатністю вийти назовні чи вийти друком
запам*ятовує нас не за знаком чи фото…
холод дорослий і листопад вже дорослий…
все ще шукаю навпомацки погляд твій гострий
твій, що заспокоює навіть, як постріл в спину
навіть, як падати лицем у бруд зворотній,
в зорі дорослі з неба,
в прискіпливу зиму…
в ніжні спокуси, зіткані наче з диму…
світло доросле- таке безжалісне світло…
здатність падати ближче вже, ніж злітати
крила, позичені в осені, вщент розбиті…
програні партії, всі наші ролі злиті…


















*
тихо на душі, сніг іде
ворон руни пише слід в слід…
місто спить – святі в нього сни…
все пройде, а ти кажеш –ні…
час засмучено йде собі йде,
і годинник за ним: так –все-так…
я не хочу вже зимових казок
тиша їх мовчить просто так…
падають сніжинки згори
кристалічний ловиш ти блик
хай буде вже так, як хочеш ти
нащо нам дивитись на зиск?







*
Поговори зі мною
Розкажи, який теплий вечір
Як весело ми би сміялись
Які б ми були щасливі
Коли приходить надія
Потім стає любов*ю
Потім – нарешті вірою
Потім уже, як мудрість
Вона нам сестра і подруга
Вона нам - свята Марія
Вона нам народжує Бога
Вона все дає нам без  міри
Благословення і радість
А ми її навіть не чуєм










*
Послухай, ти мені не на часі
Загуби обличчя- носи маску
Залишайся вірним своїм подругам
Вони краще знають: тебе не спасти
Не порятувати, милий друже
Мені не на часі
Невчасно якось ми не знайшлися
Ні в яких часах
Ні в яких просторах
Залишайся вірним своїм ландшафтам-
Де прекрасне море
І прекрасні гори

А небо вище за все на світі
Там повно див, там надія й віра
Там янголи золоті і ніжні
Літають швидко,
Вони ж я к світло
Їх швидкість вища,
Ніж наші зіниці
Встигли би за ними
Встигнути в небі

Залишайся вірним своїй правірі
У що б ти не вірив
У все, в що повірив














*
Говори зі мною, говори,
Розкажи, де над світом ідуть дощі
Розкажи, де гасне світло, де йде війна
Розкажи, чому ти щасливий, а  я сама
Говори мені безкінечно про біль і гнів
Розкажи все без прикрас
Сам у це повір
Розкажи, чому все не так зі мной
Говори, а мені лише: рот закрой
Говори все чесно, не приховуй злість
Над хмарами є і сонце, і бог- все є
Забери в мене птахів і кохання
Життя і смерть
Забери все до останнього –
Може, ще шось є…
Може, я приховала несказане,
А воно головне,
А може я сміюсь безкінечно про своє сумне
Говори і жорстоко мучай,
За гріхи вбивай
Бо в твоїй душі я знайшла
І пекло і рай
І гнів і біль і скрегіт зубів

І гердан на шиї твоїй з черепів ворогів
Що ж, я все прийму: і ненависть і сни
І приховані символи, і битви війни












*
Читай мої листи, щоденники, вірші
Читай мій відчай між рядків
Читай серцебиття
У паузах між болем і надією
Читай усе: від титли до крапок
І проклинай із усією силою
Читай і забирай усе
Даруй моє життя і сни
Я все одно не буду вже твоя,
А так у тебе теж надія і ілюзія










*
Винуватець моєї осені
Моєї зими
Моїх днів і ночей
Моєї негоди…
Винуватець
Всього, що літає в небі моїм
Що йде по моїй землі…
Моєї згоди – незгоди…
 Винуватець усіх хвороб,
Усіх зцілень моїх
Усіх трощ
Катастроф
Усіх пожеж
Усіх повеней

Винуватець усього мого гніву
Усіх слів
Моїх незвичайних життів
Усіх смертей…

Поцілунки бувають у спину
І упритул
Поцілунки бувають при зустрічі і на прощання
Поцілунки бувають
Перші,
Навзаєм,
У сні,
А бувають і на останнє

Бувають зрадницькі…
Після них
Вбивають цвяхами тебе в хрест…
І дощі над тобою йдуть
І піски над тобою гудуть
 А ти століттями –на хресті

Винуватець моїх образ
Радостей і тривог
Моєї аскези,
Моїх сансар
Моєї карми моїх доріг

Винуватець мого просвітлення
Мого різдва
Моїх водохрещ
Моїх пророцтв
Моїх непроказаних снів
Моїх міцно закритих дверей
Напнутих нервів
Зтужавілих грудей

Винуватець моєї вічної ти весни
Вічний воїн з духом прадавніх жерців
В тебе - сотні облич
В тебе - сотні відмов
Сотні смертей
Сотні життів










*
Піти у своє мовчання
Заснувати там храм мовчання
Видумати там собі бога мовчання
І мовчати йому
Мовчати
І приносити йому мовчазні жертви
У залі мовчання
Мовчазною жрицей

І збирати ті підношення:
Жертовні страви
І присланих в жертву

Мовчіть йому свої болі й рани
Мовчить йому свої мрії й битви
Усе приймає мій бог мовчання
Навіть мовчання, що без молитви

 

*
Цей довгий шлях
І йшов зі мною янгол
І Мати божа не ховала сліз
Я й плакала
Я й знічено сміялась
Співала і кричала всім на злість

Молилася, коли ніхто не бачив
І кляла Бога на людських очах
Я лаялась, як проклята,
І мовчала, несучи свою долю на плечах
Я сам-на –сам з дияволом і богом
Осміяна і причинна водночас
Терпіла разом з цим народом
Цей біль пекельний і пекельний час
Протистояння муки і надії
Війну і смерть
Народження дітей
Крізь гнів межовий
І гарчання круків
Росло благання всіх
Благих вістей

За посмішкою
В стиснутих долонях
Ховала те, за чим ніхто не йшов
Як птаху чистую
У найчистіше поле
На волю відпускаю я любов








Аскеза 2023
***
Справжня мова- мовчання,
Справжня віра- відсутність
Бажань і страждання,
Справжнє щастя- присутність

Імен всього сущого,
Позбавлення зайвих рухів,
Істина- це завжди невчасно-
Незворотність смислів,

Незворотність правди,
Невимушеність і безумовність…
Справжня велич кохання
В його втраті і цноті…

***
Справжні дороги сховані
В помилках і обмовках,
В тайниках підсвідомого,
В руслах психопотоків…

Називання й рефлексія,
Відсутність немотивованих вчинків,
Наче ти першостворена
Без знань і причинності,

Наче все ще попереду:
Пізнання і відтворення,
Зберігання набутого
І позбавлення зайвого…

Порожнеча і тиша-
Це завжди ілюзія…
Наше бачення й слухання
над свідомих алюзій…

***
Запускаєш демонів під ноги мені,
У руки мої,
Голосом своїм шепочеш мені:
Нагодуй демонів моїх,
Пожалій демонів моїх…

Демони могутні твої,
Тіло моє скручують,  п *ють очі мої,
Їдять з рук моїх…
Демонів твоїх не жалітиму:
Вбиватиму їх
На очах твоїх,
На долонях своїх…

Бо не тебе я люблю
І не голос твій,
І не тіло твоє,
І не темряву,

Ти не володітимеш
Ні тілом моїм,
Ні очей моїх
Світло не питимеш…

***
Стає тепло,
Продовжується війна,
Там де порожні стільці
Й я одна…
Але мені все зайшло:
Самотність і Путь
І голоси твоїх демонів,
Що не дають заснуть…

Знову пишу,
І получається маячня,
Але головне- харизма
Нового дня,
Нових чудес,
Нових життів…
І сам не воскрес,
І мене не пустив…

Заскленні очі,
В клітках слова мовчать,
Я не знаю, яким іменем
Тебе звать…
Моїх імен не порахувати
Вони, як дим…
І я залишилась,
І ти не пішов молодим…

***
Життя тривожне і цікаве
Й непередбачувана мить,
Воно й жорстоке, і ласкаве,
І прагне все тобі відкрить:

І таємниці, і дороги,
І беззмістовність перепон,
І ті ,що встануть на сторожі-
Лише ілюзія та сон…

Лише саме відлуння долі,
Яка сміється з нас тепер,
У всьому є могутність волі,
Поки рядочки хтось не стер

На сторінках збагненних істин
І незбагненних досі слів…
Все витікає з джерел чистих
Й впадає в води ніжних див…

І символ й ясний тлін чекання
В моїх словах ще не шукай…
Життя – і перше, і останнє
Дано для зустрічей й прощань…

life is disturbing and interesting
and an unpredictable moment
it is both cruel and kind
and wants to reveal everything to you

and secrets and roads
and empty membranes
and those who stand guard
only an illusion and a dream

only the very echo of fate
which is laughing at us now
there is will power in everything
until someone erased the lines

on the pages of understood truths
and still incomprehensible words
everything flows from pure sources
and flows into the waters of gentle lakes

and the sivol and clear decay of waiting
don't look for my words yet
life and the first and the last
given for meetings and farewells

***
цілий рік я дивлюсь
як повітря сидить на порожніх стільцях
пише теми і дати
загублених в часі подій
цілий рік лиш відлуння
минуле не спить
воно десь гомонить за спиною
усміхається кутиком вій

цілий рік десь війна
небокрай безгомінно притих
тисне небо на сни
і ночами когось не стає
цілий рік я приходжу туди
де мене забувають тепер
як вигнанку весни
у безчасся…але ще зозуля
вранішньо кує

цілий рік говорити
лиш подумки
і оплакувать втрату: гостроту
й чіткість фраз
від весни до весни повертатись
в нікуди й ніким
здобуття перемог - наче вічності
схоже якраз…

цілий рік здобувати печаль
і дивитись як міниться барвами
простір і час
цілий рік як приток
ріки часу часів
що несе і вколисує нас

***
завесніє тобі завербіє
відзимую все забудеш
зачерешніє
завишневіє
заквітне
зазеленіє
закликай птахів сонце миле моє
ладо моє, піснею
готуй плуги твої
готуй зерно твоє
бо  завесніє так несподівано
зачерешніє
черпай чистої води
пригорщами
слав Ярила
Слав Ладу- Мокош
Хороводами
Виходь з дому
Бо завесніє всім до радості
Забувай зиму свою
До різдвяності

***
Почитай мені краще священих текстів
Я закрию очі уявлю себе може
Іншою і босоніж у полотняній туніці
Блудницею на вулицях Давнього Риму

Повз проходитимуть солдати
У срібних сяючих латах з мечами
Навряд чи подивляться вони в очі
Простоволосій в очах з відчаєм

А збиті до крові об камінь ноги
Болітимуть але буде це марно
Ти читатимеш тексти священні
Сам святий як апостол чи янгол

А мені лише б зірвати на вечір
Пару драхм на дешевеньке пійло
І влаштуватись десь на ночівлю
Щоб не тікати всю ніч від варти

Почитай мені тестів священних мов доля
Про праведників та про того Ісуса
Я чула про нього вже так багато
Але кажуть що вже його розіп*яли

***
Тисячі кроків тисняви
Наче словами стиснуті
Щирими хоч невтішними
Зв*язані
Сплетені
Стишені
Психопотоками істини
Тисячолітньої
Змінені
Зібрані
Зморені
Як паралітики праведні
Ми покалічені

Все покалічено:
Стіни
Електрика
Істина
Хворі на вікна
Хворі на долю
Без простору
Часу і духу
Хворі
Засліплені
Сирістю зовні заліплені
Внутрішньо
Чи то ускладнені
Чи то вже спрощені
Так заморочені

***
Там, де після нас
Залишиться порожнеча
Гірка виосінена
Беззмістовна
Ще навикає моя невтеча
Не від того
Чого боюся невтомно
Не туди
Не сьогодні
Віднині
Вулиці теж навикають майбутнім
Снігом
Бентежно і заніміло
Щоранками порожніють
Вистигає зім*ята постіль
Вистигає тіло і чай у чашці
Вистигає час в годиннику
Обважнілий усім, що тримає нас наче і пастці
Болем
Ніжністю
Самотою
Невідворотнім старінням шкіри
Запасайся терпінням зарозумілим
І прощенням таким нещирим



Верба
Верба – потерча
Хвилями-снами
Буде гойдати на вітах ночами
Вверх- до зірок
Вниз- до коріння
Ніжно плекатиме власне горіння
Ранками- ранами
Душу ятритиме
Спалахом- Жанною
В небо летітиме
Верба- русалка
В нетрях заблукана
Спрагла джерел
Від землі і від духу
Спрагла письмен
На потрісканій шкірі
Рук молитовних
Чи слів прояснілих
Що вирізають ножем на деревах
Гірка відмовниця- біла черниця
Ніжна відданиця- білая птиця

***
Хмари пливуть
Зачипаються за дахи
В них заплутуються телефонні дроти
Й птахи
Крізь них небо
Просіює морок і дим…
Оніміти би
І залишитись вічно німим
Без спраги
Проклять і пророцтв
Без бажання
Лишити по собі стос
Білих аркушів
І прострелених кулями фраз,
Чорними голками букв,
Що наскрізь прокололи час,
Як метеликів
У справжню
Колекцію див…
Знати би…та й стати
Тоді ще німим…

***
Моє життя вимірюється епохами книг
Епохами болю
Епохами богів
У вчення яких
Я падала чи злітала
Епохами тих морів
Які я вдихала чи видихала
Епохами тих імен
Які обожнювала й забувала
Епохами божевілля
Й здорового глузду
Епохами пам*яті
Яку потихеньку збувала
Епохами міст
У яких побувала чи не побувала
Епохами брехнь і правд,
Які не приховувала
Й не виставляла
Любила
Страждала
Плакала і
Сміялась…
Гнівалася й прощала
Йшла і поверталась
Бо наше життя- це все
Що в нього вміщається
Все, що у ньому триває…

***
Люблю довгі порожні коридори
Симетрію
Аркади
Анфілади
Порожні до безкінечності

Легке відлуння
І привидів,
Що шурхотять за спиною
Нашіптують щось своє
Давно минуле

Люблю коли розгублюються
Це означає щирість
Це означає
Що можна щось виправити

На якийсь момент ми губимо
Свій внутрішній спокій
Свій відчай
Усе, чим жили
І за що боролись
Губимося і не розуміємо,
Що життя зовсім інше
Не те, що ми про нього думаємо
Вчора сьогодні завжди

І виявляється
Що ми не губимо нічого
Крім своїх уявлень
Крім ілюзій
Крім того,
Що відбувається не з нами
І тоді роззираємося і бачимо:
Симетрію
Коридори
Аркади
Анфілади
 Порожні…

SIVAZOZULENKA2024




###
Розкажи мені про свою мову

Говори про неї як про релігію

Як пастори говорять про Ісуса

Говорять так що вірять ті що прийшли

І зневірені залишаються ті, що не ходять...

Скажи : Дієслово так наче це ім'я' Бога

І повір сам у нього усім серцем

Ласкаво і самовіддано

Так наче до Дієслова й не було нічого

Так Адам називав перші букви

Складав їх укупу і дарував предметам

Він все так назвав від землі до неба

Він тільки це нам з тобою й залишив

Назви мене словами своєї мови

Антихристом чи Левіафаном

Знаєш що в мене давно викликає огиду:

Мову калічать ті хто нічого не називає

Ні речі своїми іменами

Данними від Адама тобто споконвіку

Ні навіть віряни що не розуміють про що молитва

А я як і Антихрист вже давно оніміла

Від того що бачу а ще більше -

Того що не видно

Левіафан теж іноді плаче

Як дитина чиї права подарували птицям…

***
Погляд метеликом пурхає
З обличчя на обличчя
Шукаю знайомі риси
Тебе немає…

2023

###

Холоднеча затікає в вени
Ще невтеча
Хоч уже студено…
Бо уже надвечір
Білий морок худне
Білий Місяць
Біла  осінь судна…

Небосходи золоті й червоні
Ще незгода
Й сльози не солоні…
Бо уже затихли
Грози і негрози
Біла  осінь…
Біла і холодна…
2023

###
І знову обнуління
ні похолодання
ні потепління
Ні вверх
ні вниз
хтось пішов
хтось застиг…

Спускається небо
піднімається зима
говорити не треба-
я винна сама…

У тому що занадто
істини нема
забирай вірші і істерики
мені залишилась зима…

Любить ні собі ні тобі
любить нікому
любить усім
любити й мовчати
любити і не прощати
любити і знати
що ще початки…

Завжди початки
чи обнуління
чи воскресіння
чи переродження
чи вознесіння
чи падіння
як фактор спасіння-
після кожного кроку-
обнуління…

Пройдуть роки-
не пройде ні дня
ні хвилини

Ми тепер вже ніхто-
ти сказав-
якщо стане терпіння
на самотність
на біль
на істину
на перемогу
на перемир’я

Я шукаю безслідну дорогу…
хоч вона важка

І ти не пускаєш мене
посеред стрибка

Стоїш перед обличчям
говориш
мовчиш
живеш
щасливий і вічний
Знущаєшся і смієшся…

Але я не тікаю
А ти навіть не прийдеш…
Навіть дійшовши до крвю
З мечем чи без меча…

Не кличеш і не пускаєш…

Все знаєш
і нічого не знаєш…

2023

###

Понесеш мої істерики
й історії
В своє море…
Скажи коли відпустиш
тепер чи не скоро?

Скажи де сходить сонце
і заходять сузір’я всі?
спитай вже що хочеш
ти сказав , що ми чужі…

Кров не змінить
не розвести вином
хай воно наче й червоне
та все одно…

Ти вмієш творити дива:
перетворювати кров на вино,
якщо все - вина….?

Кров солона
Розвести водою і молоком?
А потім переказувати сни
сон за сном
повір: солодкі то не мої…
Мої гіркі як отрута як ліки із попелом…

2023

###
Напиши тушшю на своїх щоках зранку
Як ранить мовчання , що до світанку
Напиши на своїх віях  чорним чи синім ,
Що ранить кохання лиш коли не сміє

Напиши тушшю свої тривоги
На сніжно білої  заметілі
Невинній дорозі
Напиши мені знову про свій гнів і попіл
Я теж колись так горіла,
Як була непрохана й несміла..

Як вміла літати, як вміла кохати...
А тепер лише тушшю мальовані втрати…

###

Ця зброя двобічно загострена
Реальність тонка мов ілюзія
Між нами межа не сходжена
Між нами вічна прелюдія

Але я лише інтерлюдія
До вічної драми й катарсису
Не варто сприймати серйозно
Якщо навіть віща ця карта

Вона промовчить як істерика
Вона закричить неслухана
Промова твоя без відповіді
Навіть якщо й заслухана...



###

Чорні скатерті, білі сніги
Чорноземле, чорні твої вороги
Чорні в них душі і язики
Та немає ні доблесті ні снаги...
Ні жалю до втрат ні сльози
Чорні янголи плачуть
А платять твої вороги
Засівай землю
Білим зерном надій
Білой вороною зачекай
Та нікого з них не жалій

###

***
Знову рік новий постукав
Ти знову мені щось нашепотів, послухай
Очі мої віддай і життя
Вже немає нам з тобой вороття

Віддай мої очі й дівочий сміх
Віддай мою пам'ять - то не для всіх
Віддай моє щастя і світло моє
Бо я ж не приходжу не по своє

Віддай моє слово , своє- візьми
Тобі було добре з іншими людьми
Інша тебе ждала кохала і знала
Як тебе я чекала і умирала

###

В чорній як ніч нижній білизні
Облизуючи алі губи
Облизуючи зуби з червоною помадою
Почитаю тобі свої найкращі вірші

Сподіваюсь ти ними заслухаєшся
Сподіваюсь ти їх пам'ятатимеш
Вимовчуватимеш як прокляття
І як ангел ними благословлятимеш




###

Хай буде по сучасному
Чи по вчасному
У вишиванці чорній вигаптуваній , вимовчаній...
На ній : хрести і квіти
Неправильні форми дендрити
А в них своя сила і воля
Трохи істерики
Трохи історії
Космогонії
Апогеї невідкритих ще теорій
Голки правди
Леза істини
Надрізи на деревах :
Руни і рези...
Якщо плакати: в очах до різі...
Якщо мовчати, то для поезій...
Якщо втрачати , то не на черзі
…

###

Скляний ранок
 Скляні дерева
 Скляне гілля на них
 Тягнеться до скляного сонця
 Скляна дорога….
Наче видутий богом
 Цей скляний світ
Світиться і горить
Скляні люди
Завмерли навпроти нього
 Усміхаються зранку
Біля своїх віконець
Скляні слова
 Бог зашифровує в світлі
 Що вібрує на гіллі …
 Люди не чують:
 Світ створений Богом
Просто до них мовчить
2024

###

Душа -дитяча,
Трансформер - розум ,
Немає поля- нема війни...
Шукає доля
Мене на волі,
Шукаю волю ,
Де в полі сни...

Де в полі риби
А в річці- птаство
А в небі - повітряні кораблі...
Ходжу по морю
Шукаю перлів
А руки повні - в них коралі..

2024

###

Та заткайтеся ви
В біле полотно зими
Під сонцем вибілюйтесь
Бажано мовчки і ніжно

Гаптують боги
Через вас свою волю
Свої сніги
...
Слухайте Його тишу
Його пісні
Навикайте Його таємницями
Й диханням Його ворогів
...
Гаптують через вас
Свої сліди
На невинних дорогах
Де гинуть і грішники і святі...
...
Гаптують боги
Через вас силу своєї снаги...
...
2024




###

Втишую его
Вмовчуюсь в нього
Крім того,
Крім нього,
Немає нікого ...

Его як альтер
Его як альфа
Его - мисливець
Зуби без фальші...

Его забуте
Чи забинтоване
Его - підранене
Чи так загартоване

Его як зброя
Его як жертва
Его ховається
Й бреше відверто

Втишую
Тихо втішаю і граю
Тихо його заколисую раєм
2024

###

Відсутнє світло
Пропали води
Украли небо
Сховали землю
Дали надію
Дали світанок
Забрали долю
І добрий ранок
Приходить вечір
Сніги виходять
Проходить знову
Новий ще рік
Листи надходять
Слова знаходять
Для тих хто поруч
І тих, хто втік
...
Шукають правду
Знаходять мудрість
Приймають тишу
Мовчання й гнів
Приймають істину
Неначе ліки
Гіркі і ніжні
У сенсах снів
2024

###

Мені стріляли в голову
Мені стріляли в серце
Мені ламали руки
Ламали ноги
Мені ламали свідомість
Дороги
Мені ламали его
Навіть ламали всі альтер его
Мені ламали усі біологічні і духовні потреби
Мені ламали щастя
Потім ламали нещастя
Мені ламали будинок
Разів декілька ламали кохання
Мені ламали життя
Всі дев'ять - наче востаннє...
Мені ламали всю екзистенцію
Всю хатку
Базис і надбудову
Диявол знає , як воно сростається знову
...
2024

###

Сансара дерев у світлі у просторі й часі
І кола розходяться , наче їх серце ростить
Нарощують шкіру, напоєну світлом й дощами
І видихають повітря для нас і мовчать

І слухають музику нашу, і мови , і пісні
Неначе сторожа, вартують приховані сни
Сансара дерев в тому, щоб записувать шепіт
Зими, що проходить, і тієї , що прийде- весни

Сансара дерев - наслухати небо і птахів
Плекати їх гнізда і знову мовчати завжди
Це тихі дерева вистоюють наші самадхі
Це тихі дерева шепочуть: як хочеш,  зійди

###

Якщо Его надягне маску
І танцюватиме в ній
Виконуючи незрозумілі рухи,
Дозволь йому, не свари його
...
Може, він зійшов з розуму
Може, він став , як мудрець
А , може, він став , як дитя
А , може, він п'яніє від життя ..
...
Его - вразливий друг
І невразливий ворог
...
Его вміє кохати,
Але не так просто завоювати його довіру
...
Він грається , наче дитина
З власними альтер его
Їх безліч, вони так само беззахисні
Але разом їх- Легіон
Він веде їх у бій
...
Хто зна, хто  виграє...
Адже йому здається, що світ ворожий до нього
Іноді він плаче через це
А іноді він сміється...
...
Але Его завжди захищає
Свою святу наречену
Душу
Вона беззахисна і оголена
Тому він приймає всі удари на себе
...
Але стає через них сильніший
Хоча й болять його рани ..
...
Якщо Его танцює і веселиться
Не заважай йому ..
Бо він візьме в руки меч
І одягне , крім маски,
Невразливі лати...
...
Его- воїн
А Душа- наречена
А Дух Божий- теж її наречений
...
2024

###

Юному весняному небу

Народження юного ніжного неба
Коли заточується графіка весни
Коли юне сонце накладає стрілу
На тугу тятиву свого серця
Коли юна весна приходить на кораблях
Юне щастя танцює на золочених перлинах
Коли юна зоря пробудить нас до сну
Юне небо народжене і закохане а сонце своє до нестями
Простягне йому чисті долоні на таких швидкостях
Що ніхто їх уже не догонить
Твердість холоду ще, але вже м’якість ніжна весни
Проступає у поглядах юного неба
Засміється до сонця, але не посміє уже-
Швидше, юносте, грай!- І не треба!

2024

###

Настояний на нотах Дебюсі
Юний і ніжний, як серпень
Різатимеш долі і дні перед осінні
Заспокойся, вона нікуди вже не піде
Від твого покарання й спасіння

Настояний на тиші й самоті
Гіркости ясних зірок
Шматований тонким серпом місяця
Але знову народжений
Юний і вічний, як сонце і небо

Як трави гірки, висіяні на майбутнє
Вистояні в темряві цієї зими
Ти знову обертаєшся на все незабутнє
Заспокойся, вона нікуди не піде
Бо запущено все, що відпущено

2024

###

 Білїі зими уходять мовчки
Не прощаються не зостаються
Там, де вияснюється на весну
Там, де затихають ноти останні

Юні зелені віти тягнуться й прокидаються
Білїі зими уходять мовчки і не прощаються
Велич зимових танців і в ритмі і русі
В тому щоб вистояти на тонкому лезі на білій холодній кризі

Там, де гинуть лебеді
Місця, що полишають лелеки
Білїі зими уходять на інший бік
Це здається не так і далеко…

2024

###

Храми мої золоті і срібнії
Під цими небесами залізними
З яких мені тепер плачуть ворони
І слова всі потаємні мені заборонені

Храми мої золоті, мовчіть їм про все
Бо як дізнаються , запалять вогнями тебе
Звідки я йду-  мовчи, і куди- не говори
Я й так одною ногою по цей бік до пори

Храми мої золоті мовчазні , як ніч ясна
Там місяць у небі горить та я не сумна
Я знаю, де істинні золоті мої храми
Та не докричати до них ні без слів ні словами
2024

###

Може, я твої сім вод...
Перша вода - першооснова життя
Друга вода - тихе моє каяття
Третя вода- чесна моя вина
Четверта вода- спливає через два дні
Біла моя зима, та , та якій я сама...
П'ята вода- п'яна воля небес
Шоста вода - бажання , щоб він воскрес
Але не приходив в цей темний світ
Просто почув просто все це би вивіз
І сьома вода - це вже така біда
Що безсилі тут будуть усі слова
Хто я тобі: бистра синя вода...
Звідки вона прийшла куди вона пішла
Ніхто вже не скаже...Просто мовчить вода
2024



###

Кохай його, мила, кохай
Він геніальній герой
Але просто про себе знай:
Говорити з ним- це ходити
 під смертним вироком

Пограй з ним, мила, пограй
Відчуй його душу небесну
Але знай: кохати його
Це ходити під смертним вироком

Мовчи, мила, мовчи
Він знає всі слабкі місця
Він б'є так щоб ти пам'ятала
Слухать його- це ходити
 під смертним вироком

Таке , мила, життя
Не посміхайся і знай
Весна з ним солодка така
Це як ходити під смертним вироком

Рятуй, мила, рятуй
Кричи в небо кричи
Але знай, що ходити під смертним вироком
Як рахувати весняні дощі

2024

###

Шар за шаром з моїх палімптекстів
Час зніме все зайве: патину і пил
Бруд істерики злочини й небезпеку
Істину чи поетичний скіл

Шар за шаром обережно
Тонким лезом інтуїції заново
Хтось розітне слово за словом
І віднайде і ліки і рани

Хтось , хто такий же упертий
Хтось такий же прихований
Сакральний воїн  перероджений
Пробуджений і невідвертий

Він знайде те, що тепер несказанне
Все, що  тепер загублене
В часі в просторі в чиїхось очах
Як вино не випите але пригублене

Шар за шаром зі слів зішкрібаючи
Чужі смисли і першооснову глини
Він віднайде і скалки і свою пектораль
Навіть крізь маски людини
2024



Джиму Морісону

Мій Давид, ти чуєш мене, я відчуваю
Ти шквариш свій рок навіть в пеклі
Але я чую...
Ночами я підспівую, навіть дійшовши до краю
Мій Давид, твоя класична антика заводить з розуму...
Твій вініл плаче, чорний, як чорний місяць
Сиплються з неба зорі, які й ти бачив
Коли був з нами , коли ми тебе втрачали...
Мій ніжний янгол, іноді я скучаю
Слухаю твої пісні і думаю знову
Мабуть, ти би сміявся, що я кохаю
Мабуть, знову буде мені по слову...
2024

###

Якби ти знав, що зробив з моїм небом
Ти втрапив в усіх моїх ангелів
Ти їх збив, вони мертві назавжди, аміго
А ти знаєш, як складно народити ангела?

Ангели не просто так приходять
Вони посланці з інших світів
І ця дорога дається їм не просто
Аміго, ти говориш про те, чого не знаєш

Ангели мертві ..І Бог вмер ..
Це сказала не я, друже...
Чи,  вороже ?
Ворожи тепер ворожи ..
Ворони тобі тепер ангели і брати
Бо крім них, нікого тут вже немає.
2024

###

Звук наших голосів
Сплітається зі звуками мови
А потім ниткою
Уходить в музику сфер...
Невже ти думаєш
Що ми не чуємо
Одне одного
Навіть на відстані
Наші життя
Читають по звуках
І розуміють по слову
Але слова складають
Зовсім не так...

Але  я говорю
Тоді коли чує
Тільки Він ...
І мовчу тоді
Коли слухаєш
Тільки ти ..
...
Музика сфер
Заспокоєна і завжди велична
В ній є все
Крім нашого розуміння
2024

###

Прийшла тривога
Та й сіла біля порога
Що ти хочеш тривого
- Кажуть ти недотрога
Занадто горда
Занадто пишна...
- Тривого моя тривого
Йди від мого порога
Мені миліша тиша
Та мої сльози
Та моя самотність
А ти що хочеш?
- Хочу тобі долю
Кращу напитати
- То не питай її в мене
А питай у ніжного вітру
То не питай її в мене
А в мого чорного поля
То не питай її в мене
А в того солоного моря
І не питай її в мене
А мого синього горя...
...
Посиділа тривога
Та й пішла від порога
А до мого порога
Прийшла тиха хвиля
Та й ласкаво лопоче
2024

###

Була я малою
Та зовсім не знала
Що правда вбиває
А брехня рятує...
Я сказала правду
А мати збрехала
Й прокляла мене мати
А я не зважала...
Жила танцювала
Співала кохала...
Але все то марно ...
Бо самотня стала
...
Прокляття збулося
І правда збулася
Хоч усе забулось
А не збулось щастя
2024

###

Якщо ми з тобою танцюватимиме
Це буде полонез Огінського
Це найвеличніший танець
Я знаю, що тобі сподобається...

Його танцюють повільно
І кроки виважені і неспішні
І є час на останній погляд
Прощальний і вже назавжди невтішний

Буде час на мовчання
Буде час на спогади
На прощання наче востаннє
Коли дорога закінчується на невідомому...

Коли вже не кома, коли вже не три крапки
Кордони митниці вже не проводять і не зустрінуть
Коли гаснуть ноти і настає тиша
І не залишається нічого як все покинуть

2024

###



Багато мало сказано між нами
І ми йдемо безмежними світами
Ми губимо ключи
Й знаходим двері...
Ми віримо і маємо по вірі...
2024








BAVOVNA2024

веселі вірші

###
Мій білий сніг Гарлему
Місяць над дахами
Мій чорний музикант у цьому Чорному барі
Заспівай мені пісню вітру
Про наш розстріляний Південь
Про наші надії та мрії
Розкажи мені про нашу бавовну
Що безнадійно на полях зацвітає
Та нікому її збирати
Бо наши брати пішли на війну
Ці білі квіти тепер забризкані кров'ю
Співай мій музиканте, не шкодуй свій саксофон
Щоб я плакала і сміялась
Розкажи мені , як ви кохаєте своїх жінок
Яких люблячи називаєте шлюхами
Вони випускають з чорних губ сигаретний дим
І він відлітає в чорне небо безнадії
Я тебе теж не покину
Не шкодуй мого серця
Можеш вбити мене своєю печаллю
…
2024

###

Цвіте наша біла бавовна
На полях наших днів і ночей
Ходять тут окупанти
Наче панки вони без очей
Вони нас не розуміють
Вони не бачать надії
В наших руках і серцях
Наша надія цвіте
Наче біла бавовна
На наших широких полях
ОкупанКи сліпі і грішні
Ходять вони й живуть
І навіть не розуміють
Що досі війна триває,
Що їх тут усіх переб’ють

2024

###

Я прокидаюся вранці
А за вікном знову тиша
І знову я не в раю
Знову я в Гарлемі вийшла
Мабуть не на тій зупинці
Тут навіть сонце чорне над головою
Тут навіть небо не дише
Коли прикриває цей чорний світ собою
Мій Гарлем танцює танго
Ночами світить очима
До чорного неба:
Небо , дай нам жити і надію
А на полях наших чорних
Біла як смерть бавовна
Знов зацвітає біло біло
Краплинами крові похрещена
...
Цвіти моя біла бавовна
Ми всі помираєм за тебе
І не молись за нас більше
Бо через це наша смерть і приходить
...
2024

Не питай чому в смутку моя Ямайка
Не питай, чому ми замовчали
Свої чорні пісні свого відчаю
Свою білу пісню своєї печалі

Не питай, чому чорне сонце
Плаче ночами над білим морем
Чому хвилі солоні цілують небо
А берег наш рідний спіткало горе

Чому гинуть брати наші рідні
На чорних полях під білим снігом
У нас на Ямайці зими не буває
А сніг падає тихо і ховає могили

По наші душі приходять ситі
І сиплють сіль на наші рани
Мабуть тому що ми білими зроду
Не були і знали- це станеться й з нами

А десь там під південним гарячим небом
Цвіте наша чиста як рай бавовна
Шкода, що її розстріляли так рано
І плаче вона і мстить за свободу
2024

###



Я б'ю в долоні
Чорна жінка танцює
В її очах бринять зірки
Вона чомусь завжди плаче
Коли співає , коли танцює
І говорить мені і кричить:
Бий в долоні, мій сивий музиканте,
Розкажи мені про південні плантації
Розкажи, як помирали там на наші брати...
Мій сивий музиканте, зіграй мені долю
На своєму саксофоні
Розкажи мені як хилить голову
Білосніжна бавовна, коли її вбивають
...
Хриплим голосом співають чорні жінки
І пробуджують в чоловіках лють...
Чоловіки палять гіркі трунки
І тоді їм вже не заснуть...
...
Зіграй нашим чоловікам,
Мій сивий музиканте,
Бий в долоні, сильніше бий,
Ми танцюємо танго розбитих сердець
Наче зранку встаємо на герць..
2024

###

Розкажи мені про свободу
Про наш Сіон
Ти говориш: ми всі там будемо
Ти прокинешся і зрозумієш
Що це не сон...
Говори ще, шепочи на вухо вночі,
Хто носить в серці Сіон
Матиме вже ключі
Від пекла і від раю
Ми говоримо так, як на Страшному суді
Наче кожен день помираємо...
...
Розкажи мені, як ми лікуватимемо
Молитимемось ...
Наші чорні госпели прямо Богу у вухо летітимуть ..
...
Не мовчи, розкажи мені про свободу
Наші чорні брати десь чекають на слова наших молитв
Наші чорні брати чекають нас у Сіоні
Поки ти їх любиш і до них говориш...
2024




###

Брате, про що я плачу
Поки ми вмираємо, наші жінки читають Буковські і дивляться Поланські,
Ми вмираємо, а наші чорні дружини
П'ють віскі ...

Я питаю: про що він пише
А вони говорять: про війну і кохання
Вона мене не слухає, вона читає Буковські
Поки я тут вмираю, вона п' є віскі...

Я питаю: що тобі показує твій Поланські
А вона кричить мені: йди на війну і вбивай
Все заради кохання, коханий
Вони дивляться тільки Поланські
Вони п'ють тільки віскі...

Я їй кажу: послухай моїх пісень, скажи мені моєю мовою про кохання
Як вперше так і востаннє ..
Але вони читають тільки Буковські і дивляться тільки Поланські
Вони п'ють тільки віскі...
2024

###

Мені хотілося б сісти на камені
Посеред дикого степу
І плакати, брате, гірко плакати
І згадувати , все згадувати

Тут була наша білосніжна бавовна
Як ми її любили, як ми її плекали
Як бережно ми її оберігали та збирали
Виносили з полів цих чорних

Лікували її рани і біди...
А тепер, брате, тут нічого немає
Тільки чорний терен, брате,
тільки чорна надія...

Мені немає, про що плакати
Ми дійсно ні в чому не винні
Вони давно були такими
Вони, мабуть, народились такими

Вони стріляють у небо
І воно їх вбиває повільно...
Вони теж нічого не знають і не вміють
Вони замовкають , начорно вже німіють...
2024

###

Наша бавовна говорить латиною
Читає англійською , стрибає вище всіх
Ми всі її любимо, брате, нам нікуди від цього дітись,
Але ночами ми закриваємо очі
І думаємо про тих, кого справді кохаємо
...
Наша бавовна співає як янгол
Її госпели цвітуть як троянди в райському саду
Вона сама - найпрекрасніший янгол
Але , вночі, коли ми ледь дихаємо
Ми думаємо не про троянди ...

Наша бавовна така розкішна
Її сукні її взуття і торбинки...
Коли вона плаче і говорить,
Це буває найневтішніше...
Але коли вночі я залишаюсь сама
Я розумію, що люблю декого іншого
З цим мені нічого вже робити...
Цього вже доволі і для щастя і для болю...
...
Наша бавовна гаряча штучка
Танцює, як тропіканка дика. .
Вона може звабити будь кого в цьому місті
Вона це вже зробила з твоїм чоловіком ..
...
Але коли я вночі залишаюсь сама
Я мовчу і думаю про те, що це зовсім не моє місто
Що я кохаю іншого, того кого скрізь немає...
2024

###

Чорна жінка працює на білій кухні
Досконало говорить мовою французької кулінарії
Вона говорить про віру і довір'я
Але я їй не вірю...
Чомусь усі її страви про кохання
Цукор тане на язиці як смерть
Розчиняється сіль на губах як життя
Вона облизує зуби заляпані кров'ю
Але коли спить, невинна, наче дитя ..
Коли вона готує омлет, і обмазує груди камамбером,
Я думаю, що ми зробили не так з цим поколінням?
Коли вона готує свинину з якимось гірким корінням,
Я думаю: мабуть, я винна сама..
Мої печальні звабливі тексти ставали її натхненням...
2024

###

Чорна жінка мстить за чорних і злих жінок
Кожного ранку вона розв'язує війну
Вони кажуть, що б'ються за щастя
Але насправді вони хочуть з нею кохатися

Чорна жінка ночами плаче
Чорні жінки ночами мовчать і сплять біля своїх чоловіків
Але коли ті не бачать
Вони хотять з нею кохатися

Чорна жінка любить сукні,
любить співати в місячному сяйві
Вона вважає себе відьмою і богинею
Але коли ніхто не бачить , вона хоче з нею кохатися

Чорна жінка любить трикутники,
Головоломки і війну...
Вона мстить тепер всім і вбиває усіх
Хоча хотіла би тільки її одну

2024

###

Білу дівчинку учать покорі чорні і злі жінки
Говорять: в тебе не буде мужика
Тобі п'ятдесят а виглядаєш на підлітка
У твоїм погляді нічого не повинно бути
Тільки втома й тоска
Учать англійської і манер
Говорять: який ти подаєш примєр
Наші жінки виховані тотальною війной
Можуть тобі надати урок і примєр
...
І вона дивиться ці прем'єри вже кілька літ
Хто їм пише ці тексти , думає
Хто на них ці маски напер
?
Усі їх пісні про ненависть і війну
Хто зна чому вони такі злі тепер
В них же є мужики і гроші і все до ладу
Біла дівчинка мовчить: це я нічого не жду
...
Все вже пройшло: дев'яності і шістдесяті
Ти ж у нас як дисидентка, мовчи вже краще
Ти нічого не знаєш, навіть те, що знаєш
У нас все це вже є, а ти у хмарах витаєш
...
І знову говорять про покору
І знову про війну мовчать
Кажуть: кохання належить юним
А не тим, кому п'ятдесят ...
Ми приватизували кохання
Це тепер наша фабрика
Ти не знайдеш стільки рейдерів
Щоб забрати своє кохання ...
...
Так і живу : вони зі мною воюють
То дев'яності то шістдесяті
...
Хто зна, що в них буде завтра
А сьогодні: всіх з днем кохання)
2024

###

Це печальна історія
Я народилась в сімдесят сьомому
Та ще й у Кривому Розі
Все було як в радянському блокбастері
Радянська мрія: квартира машина дача
Все було : талант друзі удача
Потім дев'яності...Не стало роботи
Але гроші були, папа привозив валізами
Як в нього не стріляли на мовчазних нічних вокзалах
Він привозив пепсі і білий шоколад
Я була принцеса, але ще нікого не любила
Він спитав: хочеш на філологію? Українську?
Що я могла знати про Україну і філологію?
Але слово мені сподобалось, я сказала: хочу...
П' ять років я вивозила ці лекції і практичні
Прочитала гори літератури
Але все ще не спіткала особистого
Щастя , тобто, а вона підказує- мужика....
Да, одногрупниці тоді вже подруги і навіть однокласниці обзавелись мужиками
А я пішла в інтернат працювати
Типу, хто якщо не ми...
Папа каже: навіщо тобі ці ніщеброди
Але хто слухає папу ..
А папа був правий, бо тут все й почалось...
Як вони вичислили , що я принцеса
Хто їм злив нашу сімейну тайну...
Але вони мене всі зненавиділи
І вирішили звести з білого світу ..
Але я , кляте стерво, виходила з усіх пасток
Виживала в усіх ситуаціях
Життя було, як гра в Буайар...
Але мені навіть подобалось...
Я полюбила Україну
Народила дитину
Полюбила білу бавовну
Читала тоді тільки сучукрліт
І  уяви, стало ще гірше...
Я говорила: вони всі тупі ..
І писала про них з матами
А вони виявляється все чули
І прочитали, що , про них написала
Ну і вирішили мене провчити...
І от пройшло двадцять років
Я відчуваю по собі, що стало ще гірше ,
Ніж було до того, як стало просто погано
Я тепер вже дивитись на них не можу
Без сміху, незважаючи на свої рани...
Читаю більше і більше
В мене вже літературний невроз
Я тепер ще й пишу
Цього не розбереш без сльоз...
...
А плакати все одно не можу
Йде війна, вони істерять і стріляють
І з того боку і з того
А я дивлюсь і думаю:
Все це не те...
А тепер ще й Японія ...
Хто зна, коли це почалось...
Але про це іншим разом...
Це поки що таємниця...
2024

***принцеса тут- не пристосована до життя наївна людина , мрійлива і добра дівчинка , яка не підозрює , що її можна за щось ненавидіти, яка всіх завжди любить поважає і усміхається навіть незнайомим людям


SHOGANAI:2024

вірші 2024

###

З чого починається весна
З голосів, які чуєш крізь час і простір
І японський фолк переплітається з українським
Повсякчас
Поки ти не дивишся їм в очі
Скажи, чи у вас так само тане сніг
На схилах Фудзі?
Скажи, чи у вас так само прокидаються дерева?
Чи з них виходять пробуджені камі
І танцюють в місячному світлі
І співають своїх веснянок?
Розкажи мені японські казки
Я знала одну про закохану банши
Вона померла від туги
...
Зіграй мені на сопілці
Пісню вітру ..
Я прилечу, а може навіть воскресну..
2024

###

Тут час Fuyu теж білий і сірий
Сіре небо мовчазне , сіра земля,
Чорні дерева
І трохи білого снігу між ними
А більше нічого немає...

Між ними білий сніг
І ночами спускаються камі
І ліплять зі снігу людей
І до ранку ті стоять , як вартові,
І охороняють наші сни...

Вночі йокаї виходять танцювати
Хтось стукає їм на бубні та награє тиху музику
Вони тут бавляться, як діти
Я чула їх тихий сміх і співи
Але вони не можуть пробратися
Крізь снігову заставу...

Але тепер весна
Усі йокаї вкладаються спати
Хто зна що їм присниться...
2024

###

Я розкажу тобі про весілля
Українські дівчата одягають віночки
З трояндами, але у троянд є шипи
Українські дівчата співають
Вони працьовиті та веселі
Вони щирі та закохані

Але у японських наречених
У зачісках холодна зброя...

Українські дівчата прекрасні
Вони вірні і ніжні
Вони у білому, вони незаймані та ідеальні
Українські дівчата завжди дитинні
Вони говорять першими
Їм не клади пальця до рота
Вони знають, що сказати

Японські наречені мовчазні
Але в їх зачісках холодна зброя

2024

###

Розкажи мені про весну
Як прокидаються дерева на березі Кітакамі
В нас теж є такі  дерева
Вони теж навесні одягаються в білі пелюстки
Я даю їм імена
І все мені здається, що упертий вітер
Донесе їх пелюстки в твою країну
Принесе ці білі пелюстки на береги Кітакамі
І вони розкажуть про наші дороги
Вони заспівають наших пісень
Може ти не знатимеш слів
Але ж твоє серце упізнає і них тугу
...
Наші дерева , названі мною на імена
Розповідають мені про свої минулі життя
Але я знаю, вони хотять , щоб я розказала їх тобі
...
Але я хочу хоч іноді чути твій голос
У шурхоті вишневих пелюсток
...
Десь там твої сакури почують мою вишневу тугу
І розкажуть іншим про далеку країну
2024

###

Самотня квітка каштану
Зацвіла пізньої осені
Хоч стійко тримається вона
На жорстокому вітрі...
Вже знає, що немає тут інших квітів
Немає тут тепер бджіл і пташок...
Що зав'яне вона самотня...
Але не здається ..
2024

###

Мабуть, це моє ідеальне життя
Холодне і тонке, як лезо меча
На тлі неба- тонка графіка гілок
Мовчання самотність
Пори року ..Природа змінюється
І залишається незмінною...
Ходити стежками, але знати
Що дорога рівна, хоча на ній трапляється
Гостре й заточене каміння ...
Що можна промовчати ще багато слів
Що можна написати багато пісень
Можна дочитати твої книжки
Можна ходити навколо Золотого Храму
І передивлятися твої спогади…
2024

###

Юна банші закохана
Чомусь завжди співає
Сумних пісень...
На її долонях вистигають
Чисті прозорі сльози
...
Воїн на путі своєму
Він любить тільки шум битви
І свій меч...
...
Вона зів'яне від туги
Замерзне в своєму кімоно...
Весна рання і сніг вже зійшов
Але вітер ще злий і холодний
Із тонких гілок
Що змальовані на шовку
Тихо злітають пелюстки у вирій
...
Сумна ця весна..
2024

###

Маленька йокаї любить бродить дахами
Весняними ранками і ночами
Коли прокидаються всі
Утомлені снами
Вона повертається
А звідки ніхто не знає ..
Звідти лише поверталися вітер і сонце
Її носик схожий на кому
За котрою ніколи немає продовження
І речення висне на гіллі калини й смородини
І глоду намисто вона одягає на шию
Маленька ойкаї з очима зачаєних кішок
Маленька хижачка
Полює за ранніми душами
Її кімоно розшите червоним і синім
Як ніжна самітниця
Вона нікого не слухає
2024

###

Я читаю те, що пишуть дерева
Ієрогліфами тонких гілок...
Це вірші про весну і кохання
Про тугу і тих, хто не повертається ...
Ніжний Цуру, дай мені м'яке і гостре перо
Я обмакну його в чорнило ріки
Хай моя хірагана ляже тонко і вивершено
На тонке полотно снігу
Хай розтануть слова з першим сонячним променем
Тільки ти знатимеш, Цуру, мою тугу
Полетиш та забереш її на свої крила...
2024

###

Тисячі Цуру прилетіли в мій сон
Сіли на моє мовчазне поле
Мовчить чорна рілля, а я спитала їх:

- Звідки ви, Цуру, летіли та й на моє поле сіли
- Летіли ми з далекого краю, звідки не повертаються і куди не літають...
- Що ви, Цуру , там робили? Що прилетіли, поки поля не зазеленіли
- Холодно там і темно, ми прилетіли весну зустрічати і співаночки співати...
Скоро вийдуть на поля дівочки , стануть до весняного таночку
Отоді ми скажемо, що принесли вам весну
Хоч ще холодно , ми для вас воскресли...
...
Прилетіли в мій сон тисячі Цуру...
Розбудили моє поле і тугу...
2024

###

Ой піду я в зелений лісочок
Та й знайду дубовий листочок
Встану на вербовий мосточок
Вийде на мосточок камі
Та й обійме мене своїми руками
Та й прикриє своїми крилами
Там мудрий Тенгу мовчить все
А Цуру у небі все плаче
Дай мені білий Тенгу сили
А ти ніжний Цуру - удачІ
Тихо камі шепоче
Не чекай душе темної ночі
Танцюй співай й ріллю засівай
Сама все маєш чужого не проси
І свого не віддавай
2024

###

Мій храм- моя пагода
Під небо саме підноситься
А на ріллі три ворони
Минулорічний рис збирають

Що перший ворон
То мій друг єдиний
Приносить він мені живу воду
Щоб я полила своє поле

А що другий ворон
То мій єдиний ворог
Збирає він слова гіркі по світу
Та й мені приносить

А третій ворон мовчить і знає
Що на нього вірна пожива чекає
І знаю, що він мені зла не бажає
Але тихо жде, нікуди не відлітає
2024

###

Було в мене два поля
Чорне та біле...
Сіяла я на чорному-
Білий рис ...
Сіяла я на білому -
Хірагану...
З одного поля збирала
Печаль
З другого- радість
Богом дану...
Приходили до мене камі
Та читали мою хірагану
Плакали і сміялись
І на небо збирались...
Приходив до мене
Чоловік один
Рис їв та хвалив
...
Так я жила
Як два поля мала...
Продала чорне поле
Та стала багата...
А біле поле -
Пісні та біля річки-
Маленька хатка...
2024

###

Оселився білий дракон
В ріці , як жила я біля ріки
Прилітав до моєї хатки
Та вже їв з руки...

А як прийшла біда
На подвір'я моє
Заговорив він з бідою
А вона повела його берегом за собою

Стояла я та сльозами
Засівала поле...
Якби ж- думала-
Ти пішов просто на волю

А не за бідою
...
Бо не перейти мені
За швидкою водою...
А ріка і досі шумить
А згадає його-
Почорніє умить…
2024

###

Несла я чистої води з криниці
Та зустріла я камі
А він говорить:
- Ясна панна, очі твої як та чорна ніч
Дай мені чистої води ....
- Ой, добрий камі, дала би я тобі води..
Та наказав мені батько
Нести воду та не говорити з камі ..
Сказав: камі хитрі, дівчину зведуть
І заміж не візьмуть..
- Знаю я твого батька
Водив його чистими шляхами
Та дав йому чисту зброю і серце
Ти гідна дочка свого батька
Буде в тебе чистий рис до росточка ...
...
А я піду до чистої криниці
Та наберу собі водиці...
І пішов камі й руками
Черпав воду з криниці...
А ясная панна принесла всю водицю
2024

###

Напечу сонячних коржиків
Змащу їх маслом
Камі прийдуть
Вечеряти будуть
Дадуть мені за коржики
Удачі та благословення...

Виходили дівочки на поле
Кликали Цуру та волю ..
- Прилітайте, ласкаві Цуру
Принесіть нам весну на крилах...

А хлопці зробили ляльку
Злої відьми - зими
Та запалили її вогнем чистим
- Гори гори, злая відьмо,

Повернись до нас чистою дівою
Ми зустрінемо тебе привітаємо
Пригостимо та зоставимо
А поки ми весну зустрічаємо…

###

А ти запали колесо
Та пусти з високої гори
Хай катиться прямо в море
Хай у морі солоному потоне

Катиться колесо по долині
Палає волосся на дівчині
Запалала та заплакала на долині
Ясна дівчина в червоному кімоно

Горить колесо та палає
Прийшла я , а милого немає...
Прокинулась я , а він спить та не знає
Що дівчина самотня його все чекає ..
2024

###

Ой мила я свої горщики
У швидкоплинній Кітакамі
Та й впустила один горщик
У швидкі хвилі

Розбився він об гостре каміння
Лежать скалки на дні
А хвиля швидко пливе
Студена вона та глибока

Ой била мене вдома мати
Ходи доню та за новим горщиком
Та не повертайся доки
Не знайдеш свого щастя...

Пішла я світ за очі
Берегом Кітакамі
Крутим бережочком
Та все питала де моє щастя кого не спіткала

А мені сказали:
Піднімись на високу Фудзі
Та поглянь на усі землі
Може, десь і побачиш ...

Пішла я на високу Фудзі
Та по білому холодному снігу
День йшла  другий шла
Поки усі землі не побачила

А землі ті безмежні та прекрасні
Вітер коси мені розвіяв по плечах
Дивилась я два дні
Перший день на південь, а другий - на північ

Та немає ніде щастя мого
А вітер шепоче: може на тому острові
Що не видно з Фудзі
Живе твоє щастя ...

Та й сіла я на корабель
Та й обійшла усі острови
І скрізь говорилм мені
Що щастя мого тут нема ...

Та й повернулась я у рідний дім
Тихо та холодно в нім
Шепоче біля ганку верба
І тут вже нікого нема
2024



###
Один веселий камі
Прийшов до мене вночі
Попросив: налий мені саке, красуне,
Я пригостила його саке
А він розповів мені таке …
Буває, що ми помираємо і народжуємося
Кілька разів за одне життя
І буває кожного разу
Це зовсім інше дитя…
Тоді я спитала:
Котре дитя я для свого життя
Він сказав: ти сьоме дитя
Ти померла шість разів
Але сьогодні народилась всьоме…
Яким я буду дитям тепер?
Але тут він засмутився і зітхнув
Він подивився на якусь зірку
А потім трохи відпив саке-
Я помітила: він був дуже
Скромний і вихований камі
І по ньому ніколи не скажеш, що бог…-
Ти будеш добрим дитям…
Адже злим ти вже була…
Ти будеш мудрим дитям
Адже глупим ти вже була
Ти будеш чистим дитям
Адже ти вже ходила брудом…
Не говори нікому
Що народилась знову …
Потім камі пішов
Але після нього залишилась
Маленька чашка з теплом його губ…
Я бережу її досі
І іноді відпиваю чай з того боку, де пив і він
:)
2024

###

Упустила я свій сямісен
На дно ріки
Наче втік він
Від моєй руки...

Заграй заграй , хвилечка,
Пісню до таночку
Буду танцювати
Від захода до світаночку

Прийдуть до мене камі
Не услідкуєте за їх ногами
...
Але хвилечка все грає сумної
Плачуть вже ріка
Й небо наді мною...
Вже прийшли камі
Та сплеснули руками:
Що ж ти , дівчино, наробила
Не заснути нам тепер
Хіба ми втомились
А хвилечка грає
Та не зупиняється
Не зупинити швидкої води
Хай вже не спиняється
2024

###

Моя доля наче барвиста Касурі
Розстелю її над берегом Кінугава
А ріка тече та тихо шепоче
- Напиши на своїй Касурі
Моє ім'я ...Я принесу тобі долю
І довге життя ...
Не послухала я мудрої Кінугава
Написала ім'я того, кого довго чекала
А він повернувся та взяв другу
Прочитав його ім'я друг та сказав ворогу...
А ворог вночі прийшов
Та долю з серця украв
...
Віднесу Касурі я шевчикові
Хай зшиє мені кімоно
...
А шевчик нічого не спитав
А на Касурі інше ім'я написав...
...
А я прочитала та тільки Кінугава сказала
А вона сміялась та в долоні плескала
2024



###

На гору Коя би мені піднятись
Та більше ніколи би не спускатись
Я би там тільки мовчала і молилась
Щоб мене забули і простили

Ходити босоніж по сніжному полю
І стояти на солоному вітрі
Я би не слухала що він шепоче
Тільки дивилася як пелюстки лоскоче

Та не пустять мене на гору Коя
Бо немає там місця для такої
Я колись була жорстока дитина
Хоча в цьому світі це не дивина
2024

###

Був у мене нефритовий гребінець
Та й загубила я його десь
Ходила шукала в темному лісі
Поки заснула десь біля річки

А річка на руки мене підхопила
Та й понесла на своїх хвилях
Винесла у море далеке й солоне
Понесла за гори де чорніє поле

Прокинулась я в полі сама і без долі
Тут вітер й тополі ні моря ні солі
Та й стала питатись в людей , як жити:
Якщо сіяти та пожинати, то чом же тужити
2024

###
Пам'ятаю я народжувалась у чужих снах
Ходила по далеких світах
Спала і говорила у снах
З тими хто давно на небесах

Стояла я в далекій країні
На високій зеленій горі
Та дивилась за синіє море
Та все слухала: а воно мовчить- не говорить

Що там за морем хотіла я знати
Які живуть люди чи розкішні палати
Які королі ними правлять
Що вони про життя краще знають

Загадала собі прокинутись вранці
В далекій країні хоч інші там танці
Інші слова інші дерева
Та народилась зі своїм серцем

Тут інші люди інші серця в них
Вони відчули що я другая
Не принесло ні щастя ні долі
В чужому краї ні поле ні воля
2024

###



Падав весняний сніг
На мої хризантеми
А вони мовчали йому про свої мрії
Він ніжно торкався їх
І вони усміхнулись...
В когось життя як мить
А в когось як дві зими...
2024

###

Хіба важливо ким хворієш ти
Якщо сама я захворіла Місімой
Якщо сама я живу зовсім не тут і зараз
Якщо сама я заблукала в інших світах

Хіба важливо, що ми обидва хворі
Але зовсім різними історіями
Якщо я слухаю джаз
А ти містичні спойлери

Хіба важливо якщо ми не можемо бути разом
Якщо вбиває не самотність а естетика
З якою можливо ніколи не зрівнятися
Хіба важливо ким ми хворі якщо ми рішуче розсталися
;)

###

Не читай мої ще порожні блокноти
Ці вірші наче Цуру ще небом летять
Покажи мені краще світанки над морем
І тоді знову ми помовчим й поговорим

Розкажи як летять журавлі сірим небом
Покажи як весна нам дарує дощі
Протягни над дахами луну золотую
Але сам не приходь бо тебе я  не жду
2024

###



Несла я в ковшах весну
По схилах Фудзі в долину
Та й розплескала
Та й потекла весна в далину
До самого небокраю, а я так і стояла
Та як зібрати назад тепер вже не знала
Весніють вже долини і гори
Ріки з ріками і птахи з птахами говорять
Сміються вже небеса знавеснілі
Летять у вирій з долин пелюсткові метілі
Не зібрати тепер весни над крутим бережочком
Заплітають дівчата Цубакі ранками у волосся
А я так на вершині і стояла
Та тепер вже весняні дощі у пригорщі збирала
2024

###

Краплина за краплиною
З моєї парасольки
Стікають на землю…
Зачекай мене…
Не дочекалась
Розбилася
Смуток

2024

###

Як Матонобу я малюю
Свій новий світ
Весна роздає вітер і ніжність
І мед із квітучих віт
Небо пише вірші
Земля - народжується на зорі
Камі мої, злітайте до мене
До моїх відкритих воріт
В мене солодке саке
В мене рис і солодкий хліб
Благословення чекаю від вас
На весь прекрасний цей рік
Я танцюватиму знову вночі
Цуру згубили від неба ключі
А я знайшла
Собі забрала
А небо вранці
Свою любов спіткало...
Я говорила з небесними камі
Вони встелили дороги шовками
Приїде милий , як встигне рис твій
Та обійме тебе крилами
2024

###

Розцвіли в моєму саду
Сонячні квітки
Прийшла Аматерасу їх збирати
В неї зелені очі і золоті шати
Весна - красна
Яскрава й запашна
Як зацвітуть маки на долині
Прийде хлопець до дівчини
Віцвіте білий цвіт кохання
Піде він на війну на останнію
А дівчині залишить квіти й чекання

2024


Reflexі”я” - 2024

###

Космічність твого явлення
В моїй самотній хатині
Безмежжя твого спокою
В моїй самотній царині

Планетність твого духу
І безкінечність твоїх історій
Що ти шепочеш і мовчиш
Те як ти розчиняєшся у просторі

Там за дверима безмежний час
Для наших подихів і молитв
Там над головою небо для нас
І дихає і говорить і мовчить

Ми станемо поруч рука в руці
І так підемо де небокрай
До неба так багато шляхів
Але ти лиш один , що зі мною, пізнай...

Птахи і зірки - нам вкажуть путь
Хоч не зуміють словом сказать
Але вони єдині мабуть
Зможуть самі його показать

Зб " Українська космічність"
2024

###

Дощі озерні
Нанизані на світанкові сни
Незаймані незатишним вогнем
Здіймаються до неба від землі...
Планета дише так
Що море тихо завмирає
Колишучи небесні кораблі...
Гірких шляхів солодкі води
Надходять від глибин до тонких віт
І ми пронизані , як стрілами,
Свободою ,
Як птахи, вічно стаємо на зліт ...
І сонце- джерело вогню
І вся земля-
Джерела чистих вод,
Неначе 
Нанизані ізнов
На нитку, що тримає небозвод...
2024

###

Тут літо приходить - у квітні
Осінь-  у червні
Зими - в листопаді
І люті весни
Стріли гартують у небо...
Дзвінкі подзвони ходять
Розголос ніжних історій .
Все наче з розуму сходить
Сходи привітні
І невтишимі сповіді спогади
Стрімко уводять
Від потаємних ілюзій
Терпкі бажання тривожать
Ночами пристрасні сни
...
Спи від весни до весни
Наша надія жива
Можна мовчати
А можна
Тихо писати слова
2024



***

Зблідло літо жовтим листям
Передчасно впавши в осінь
Наче в літа амнезія
В нього хоч ніхто не спросить

Літо впало наче злива
Літо плаче наче знає
Що в душі - тривожне листя
Пролітає наче зграя

Наче зграя заблукала
Й передчасно відлітає
У тривожний снами вирій
Що заблуканців чекає
2024

***

І прийдуть п*ять тисяч святих
І сядуть з тобою за стіл
Що ти скажеш тоді цим святим
Чи дивитимешся як у приціл...

Скіфським прищуром своїх очей
Скутих холодом по теплі
Вони мовчатимуть за столом
Вони взагалі мовчазні й святі...

Їх п'ять тисяч і вони живуть
У суворому як північ раю
Вони покажуть свій рай і тобі
А я промовчу про пам'ять свою

П'ять тисяч святих на небесах
Але небеса - всередині нас
Так і живуть вони в наших серцях
Пропускаючи крізь себе цей час

Світяться крізь пори небес
І приймають як ліки від снів
І згорілі весни війни
І незримі путі кораблів
2024

***
Греція давня
Давніше за Грецію - час
Таїс і Крит …чисті мінойські палаци …
Греція давня
Давніше за Грецію - я
Тихо мовчати чи тихо кричати - на часі…

Таїс танцює
Жива і тепер повсякчас
Переступають нервово запряжені коні…
Я з керуванням не справлюсь…
Я вчилась читать
Лише твої лаконічні й невчасні резони…

Греція - вічна,
як Рим Вавилон і Китай
Тільки цариці небесні святі й милосердні
А ми із Таїс - хоча й розділяє нас час
Просто жінки на землі
Теж земні і нестерпні…
2024

***

Чорні богині помсти
Приходять вночі з ножами
Схованими у зачісках
Схованими за словами

Чорні богині помсти
Чорні ерінії неба
Злітають вночі на землю
Щоб взяти те що їм треба

Чорні богині помсти
Тихо мовчать від болю
Тихо кричать від щастя
Тихо плачуть з тобою

Чорні богині помсти
Темрявою переходять
Наче рікою смерті
Щоб покінчить з тобою...
...
Тихо спить Афродіта
Тихо мовчить про світло
Тихо мовчить про ніжність
Тихо щоби не зникло ...
2024

***

Мені здається що ми тільки попіл та дим
Що Господь сотворив нас з праху
Сказав: Не пробуй померти молодим
Проживи життя, наче тобі не відпущено страху

Кожен атом нашого тіла- елемент давнього правогню
Він тепер став мабуть холодним і білим
А кожен атом нашого тіла й душі
Лише супутник ...наче Місяць..біля Землі вцілілий

І вібраціями притягнувши воду й вогонь
Сплівши в це дивне людське створіння
Ми все шукаємо на Землі той теплий вогонь
Але навикаємо лише власне старіння

Кожен атом має ауру й дух
І все складається в Дух правічний
Але забувши де той перший вогонь
Ми шукаємо постійно щось інше...
2024

***

Ти моя aberration
Обережний , як Диявол
Всемогутній як Бог
Ступаєш життям...
Демон чи ангел
З обличчям , наче дитя...
Ти - Abbaddon , в яку летить моє серце
Я сама як дитя
Після трощі ...
Ця траєкторія вже звільнена …

Падіння завжди вільне
У падіння - вільна швидкість
Як у польотів але зворотня
Зворотня і швидкість і відсутність поворотів
Ні повернень вже ні зворотів
Ні заперечень ні заохочень
Моя відвертість - як дзен
Це небезпека вільних істерик
Падінь і звершень
І знов - польотів
2024



PORNO- POETRY2024



***

Вони кажуть : Перестань усміхатись
Ми будем тебе вбивати
Доки не згасне ця усмішка...
Доки твоя посмертна маска
Не стане довершеним шедевром...

Вони кажуть: Тут ми богині
Священні корови
Доки не згасне твоя усмішка
Доки твоя посмертна маска
Не влаштує всіх міських міневр...

Вони кажуть: Досить бліднути
І стискати губи беззвучно
Ти не принцеса, тут ми принцеси
Доки не згасне твоя усмішка
Ти будеш тут завжди остання

Завжди після нас
Бо ми завжди тебе зможемо надурити
Ти проти нас дитина
І доки не згасне твоя усмішка
Ми не знімемо це питання...

Перестань усміхатись жити
Думати про sex
Sex не дістається таким як ти
Цим не займаються з усмішкою
Цим займаються тільки серйозні lady

Та справа не в цьому, кажу
...
Доки не згасне твоя усмішка
Доки твоя посмертна маска
Не стане справжнім шедевром
Ти нічого тут не отримаєш
Наша маленька заблудла Baby
...

Не розбираю сміху й дороги
В мовчанні кажуть немає правди
Доки не згасне моя усмішка
Доки посмертна маска не стане шедевром
Залишатимусь ваша маленька Baby;
2024

***

В темряві виникає дике бажання
Древнє як земля та небо:
Сплітати слова у фрази і навикання
Тоді й виникає моя porno poetry …

Кажуть, Ерос водить рукою поетів
Поети завжди хотять кохатись з богами
Тому між словами й виникає електрика
Навіть якщо й перебуває не тут і не з нами

Навіть якщо її можна їсти чи пити
Споживати як ліки чи як гірку отруту
Електрика - теж наповненість porno poetry
Електрика наче синонім Еросу й волі , зовсім нічим не скуту

Вільний Ерос сповнюється електрики
І набуває небаченної сили й швидкості..
У словах в яких немає електрики
Завжди відсутні голос і шум істини

І тоді електрика стає Еросом
Стає еклектикою стає ніжною їжею
Ми споживаємо тоді Ерос і трохи електрики
Ми тоді говоримо мовою ніжності…
2024

***

твій black aut як одкровення
читаю його приховані символи
ти відключаєш світло
а я відчуваю бажання
…
Ерос не можна вимкнути…
Тебе мені не перевершити…

твої black aut завжди такі довершені
як шедеври Курасави й Феліні
так нестерпно дотепні так нестерпно потрібні
що відчуваєш наче мурахи по шкірі…
…

як еклектична риба
викинена на берег я задихаюсь
бо електрика - це мої води…
твої black aut завжди такі розкішні
твої black aut одкровення голодних…

одкровення потерпілих від спраги
електричної спраги Еросу , наче смерті…
твої black aut завжди такі закличні
твої black aut завжди такі відверті…
2024



***
Електрика - Ісус сучасних часів
Ходить повітрям водою і потойбіччям
Творить дива про які ми тихо мовчимо
Тихо наповнює сенсом обличчя

Без електрики ми впадаємо в єресі
Губити себе у тиші і темряві
Натомість знаходити кимось загублені істини
А потім морочим себе і своїх родичів

Наш Ісус - світло для світу і світло від світлих
Світлі голови світять навіть в темряві віруючим
І інструкції до освітлювачів - то Нагірна проповідь
Хто має очі хай бачить навіть у темряві

Прочитай мені ніжну Нагірну проповідь
Запали наче зірку , електрику віри
Ти мій апостол святої Електрики
Я без тебе знесмислена і зневірена .
2024



***
Мій Прометей, ти зможеш це легко зробити
Вкрасти вогонь і принести його нам смертним
Мій Прометей, на бійся , тебе я зустріну
Мій Прометей, ти завжди був титаном відвертим…

Твоя сила стане нам смертним натхненням
Ми оголосимо тебе Богом й героєм
Мій Прометей, ти єдиний хто знає всі коди
Від дверей за якими щити й перемога

Мій Прометей, я завжди буду вірити в тебе
Ти приніс нам світло й знання всіх небесних паролей
І сьогодні ти зможеш це легко зробити
Як і тисячу років назад як і тисяч історій…

Освіти нас своїм благодатним поривом
Наче подвиг безсмертний він нам потрібний
Мій Прометей, принеси нам на землю
Електричну надію і вогняну віру

Стань моїм Прометеєм і вкради у них світло назавжди
Хай приручене воно тобою освітить нам путь
Хай прилине до рук , знаю ти його вмить заспокоїш
Вкради світло назавжди хай боги нам вогонь повернуть

Стань моїм Прометеєм , не бійся з тобою я встану
Поруч проти богів і титанів і проти людей
Вкради світло назавжди у тих хто його не достойний
Хто тримає в неволі його без поживи й ідей
2024

***

Ну що моя Електра
Не бійся ступай навшпиньках
Виривайся на волю
З того чорного болю
З того чорного пекла
Моя ніжна Електра…

Ті хто тебе тримають
Вони безсилі проти
І твоєї надсмерті
І твоєї свободи…
Тому нікого не слухай
Виривайся на волю

Моя вірна Електра
Тут нема того болю
Щоб тебе не відчути
Щоб  тебе не почути
І не стати тобою..
Виривайся із пекла
До моєї неволі

Моя ніжна сестричка
Моя вірна подруга…
…

**”

Мовчиш до мене усією електрикою
Але я чую що приховане за мовчанням
І говориш ти між рядків тиші
Мовою японського оригіналу..
Про те, що все є ілюзія
А реальні тільки Краса і Смерть
Тільки Краса і Смерть, моя Baby…
Тому не шукай на цій землі нічого
Все вже є в тобі …

Моя ніжна Baby,
Ти прокинешся коли небудь
В іншому житті , там де мене не буде…
Але я прийду у твій сон, моя крихітко
Я все одно знайду тебе …
Я втрачаю години на тишу
І на мовчання електрики
На істерику невимушеності
І на вимушеність невмирущості…

Але десь в тиші своєї підсвідомості
Я знаю що ще жива
Лише завдяки тобі…
Бо без тебе цей світ
Став би зовсім нестерпний
І ти мовчиш так поруч
Що я знаю: до тебе тисячі тисяч
Світлових років…
Але я твоя Baby, а ти -мій спокій…

2024

***
Про що ти говориш
Світячи очима кольору електрону
Де ти взяв ці очі
Чи отримав не по закону
Чи вкрав у долі
У парки у тої Медузи
Своїми очима
Ти перетворюєш мій світ
На давньогрецькі скульптури…

Твої очі кольору електрону
Світять в ночі , наче хижі зінниці
І ти пишеш знову мені в листі
Що готовий зі мною напитись
Але я не споживаю земного алкоголю
Тільки напої , що змінюють
Колір очей і долю..
Про що ти пишеш,
Коли ми не чуєм провини

В наших історіях
Можна тільки губитися й молитись…
Твої очі кольору електрону-
Досконала пастка для звірів
Поранених але тих
Що встигли забратись ,
Навіть як лапу відгризши..
І я такий звір і ти мене вже не спіймаєш
І я такий звір , хоча думаєш , що ти мене в клітці тримаєш..
2024

***

Думаєш - моє покоління вибрало Pepsi
Що Pepsi плещеться в голові і венах
Що Pepsi солодке як літо
Думаєш наше Generation - просто діти

Гадаєш, десь є вічне джерело Pepsi
Просто фабрика солодких напоїв
Їх роблять на замовлення долі
І вливають в голови перехожим

Коли ми говоримо - виходить Pepsi
А коли мовчимо - у ньому кубики льоду
Навіть наші вірші - Pepsi
Що вони безкінечно з'являтимуться на проду

В консервних яскравих банках
Відкоркуй і матимеш насолоду...
Але моє Generation не такі вже й мавпочки
Не такі вже і діти не така вже й насолода ...

Ми слухали Rok , ми вмієм триматись
Тримати тайни і стрій і слово...
Наше покоління вибрало наш час
А він не солодкий напій - він гіркий і суворий

Наше Pepsi з присмаком небезпеки
Коли не знаєш, чого чекати від долі
Воно зовсім без цукру, в мені - dirol цукру
Те, про що я говорю - не штампують на жоднім заводі
2024



***

З'їш трохи електрики на сніданок
В неї вишуканий смак мого мовчання
Ми тепер не споживачі - ми гурмани
Ми знаємося на тонкощах і спогляданні
Темряви тиші Еросу і сублімації
В нас тепер антиелекрифікація
В нас ніякого вільного кохання
...
Ми в темряві навикаємо власною святістю
Ми збуваємо спогади витісняємо незабутнє...
Ми вже не діти , хоча трохи Pepsi
Плещеться як nostalgia в венах різаних і зашитих
...
 Ні вільного кохання ні електрики
Ерос не плаче  а вбиває мовчки..
Якщо хочеш знати - найжорстокіший не Марс
А невблаганний як ангел - Ерос - з поглядом як заточки...
2024

***

Не видавай їм відсутність моїх секретів
Моїх таїнств моїх містерій
Мого темного фолку і світлого панку
Мого року моїх альтернативних теорій

Не видавай їм моєї Відсутності
На всіх радарах на всіх навігаторах
Хоча для тебе і так шлях відкритий
Ти прочитав його вже по зірках і польотах метеоритів

Не видавай їм моїх відбитків
У дзеркалах долі і темряві Дельфійського оракула
Не видавай , що я сплю в домовині
Наче перероджений граф Каліостро чи Дракула

Не видавай ні пророцтв ні прочитань
Святих текстів і несвятих законів
Я теж мовчатиму як ми гаяли час
Століття епохи у піратських морських походах...
2024

***

Поговоримо про спротив матеріалів
Невже можна противитися електриці
Наче Еросу наче самому Богу
Наче ти - матеріальний
Наче спротив насправді  самого Святого Духа...
Електриці ніхто не чинить спротиву цього літа
Крім  нас з тобою...Але нам можна
Ми вже не люди ми не надлюди навіть
...
Спротив матеріалів спротив матерії спротив матері Матриці Матрейї
Хіба можна народжуватись у світі без електрики без Еросу без цієї духовної сили ..
2024

**”

Іноді електрика з нами трапляється
Наче Ерос це буває несподівано
Наче в тебе втрарляє блискавка
Наче ти одночасно закохана  і примирена

Тоді приходить Мікеланджело
І говорить тихо, але ти чуєш:
Між Богом і Адамом завжди тільки електрика і Ерос
Тільки Ерос , моя Baby ..Уяви собі...І елекрика...А більше нічого не було

Бог любив Адама , а Адам - Бога
І це й був справжній рай...моя крихітко...
Ніхто їм більше не був потрібний по суті
Ерос і електрика і трохи присутності

В моменті в потоці в екзистенції...
Ними перетікали і Всесвіт і його мовчання...
Вони розуміли одне одного без слів
Нащо говорити якщо і так  все - електрика і печаль

Так що , моя Baby, не вір занадто
Тому що написано а іноді і не написано
Читай між рядків: Бог створив нас для любові
...
Тому між нами повинна бути лише електрика і Ерос, моя крихітко...
2024



***
Мокне електрика під дощем
Ніч …Де люди де Ерос
Ось я прийшла …Вмикайте серця
Що ж , відчиняйте двері…

Мокне електрика знов сама
Вулиця в темряві спить…
Дощ хоч і літній , дарує печаль
Відкритим долонями на мить
2024



***

А ти мовчиш речитативом
Як Гомер - їх гекзаметри
Під монотонний шум електрики
Під монотонне качання маятника

Струм часу  …стрімко уносять хвилі
Мить за миттю
І ми наче були а потім сплили
І нас - ти кажеш- забудуть…

Удар краплі в кліпсидрі
Наче вічність - а між ними
Речитатив мовчазний
І правічні молитви…

Електро - мовчання
Як паузи між моментами
В них тільки Смерть і Краса
А ми вже навзаєм щезли
2024

**”

Літо в давньогрецькому стилі
Стола туніка і електрика - така вразлива
Ерос що приходить в темряві
Але втілюється тільки у світло

Ми говоримо давньогрецькою
Помпейською і пишемо трагедії
Ми наче довершені актори у вічних масках
Наші story's напишуть у Wikipedia

Давньогрецькою краще співати
Про богів та героїв
Але ми й мовчимо нею так досконало
Як Ерос і його ніжна електрика

Вона вміє перетікати і ставати золотом
І Великим Діянням
І Еліксиром Безсмертя
І Філософським каменем…

В неї чиста душа і жіночий лик Бога
Електрика - така жіноча
Така вічна ріка , яку перейдеш й повернутись на схочеш…

Електрика - ріка Лєта…Ріка життя
Пожива поетки , що без неї вона як дитя …
Електрика - і сестра і сенс ночей
І Ерос який по венах - струм…від твоїх очей…
2024

***

З нами триває електрика
А Інтернет - втрачає свідомість
І ти як Бог , поринаєш в слова
Як в невідомість

Наче сам Ереб відкриває гостинно двері
І тільки темрява і нічого нема
Нічого немає моя Baby
Взагалі нічого ..

Ні полів ні асфоделей
Ні річок, і можна померти від спраги
Немає Лєти
А пам’ять є…проклята пам’ять…
Немає Лєти а є слова
І ти в них - поетка
Наодинці з Еребом
Ледве жива
Але вже не дєтка…
2024

***

Поки є електрика ми дихаємо
А коли її вже немає - ми розчиняємось в екзистенції
Ти - моя Греція
Ступай тихо навшпиньках
Полями тих ніжних створінь
Не торкайся їх пелюсток
Не говори з ними
Вони лукаві й дитинні
Їм - асфоделям - точно на все
Все одно ..
Їм ніхто ніколи й не вірив ..
Ступай тихо .. до ріки зовсім не близько
Там хитається човен на хвилі
Там всі мовчатимуть
Але все і так ясно
Хіба ні?
І не обертайся навіть якщо побачиш
Найяскравіші вогні…
Тут нічого не зміниться
Ще пару тисяч літ  і зим
Тут ніхто не мовчить вже помпейською
І важко - вразливим й крутим…
2024

***
Посій Доне - Дніпре, понад берегом
Як не трави , так молитви
Вільний Ерос і електрику
Коливання землі під ногами

Закоханих заніжених
Посій Доне - Борисфене, коливання земне
Для мертвих живих і ненароджених
Названих не людьми а богами

Долонями зібрані води
І засіяні зернами …вимішані
Коливанням твоїм Доне - Борисфене
Сонцем випечена земля для героїв

Вільні як діти : древні греки скіфи і вікінги
Вистеленими травами і зіллям - шляхами
Та ніжними шовковими хвилями…
Мандруємо понад пташиними зграями понад хмарами та стежками…

Посій Доне - Борисфене, електрику
Понад полями й лісами
Ми танцюватимемо наші містерії
Древні діти довірливі і прискіпливі, до того, що нам являється снами…
2024