Не поясню, чому я покохав
Ту дівчинку, таку ж, як я, школярку,
Чом від очей її було так жарко,
Мов руки до багаття простягав...
Не знаю, що я в ній знайшов тоді,
Коли ще слів глибини недоступні,
Коли не знав іще любов підступну,
Коли любов не зналась на біді.
Портфель носив... І подавав пальто...
А може, легко так мені кохалось,
Що дзвінко, як ніхто, вона – сміялась.
І усміхалась – щиро, як ніхто...
Не поясню, чому я покохав ту дiвчинку
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124100104632
Свидетельство о публикации №124100104632
Рецензии