Яка доля поета, хто йому розповість,
Він блукає по світу у пошуках тих намист,
Що плетуться із рими його власної душі.
Iноді потребує він хвилини тиші.
Хтось з них любить гуляти, пити вина, портвейн,
Я люблю розмовляти про ту пані Джейн Ейр
Та інших персонажів, що живуть в тих книжках,
Що навчають любові або що таке страх...
Ти назвеш мене дивним - твоє право, нехай.
Я частенько літаю в той самий небокрай,
Де нема боягузтва, є лиш совість та честь,
Справжні відкриті чувства, також у тому світі есть.
***
© Copyright: Дмитрий Скобелкин 2, 2024
Свидетельство о публикации №124100103767
Свидетельство о публикации №124100103767
Рецензии