Случайность

   Н.Бидненко
Випадковість
Була випадковістю зустріч та давня,
В забутому місті, у пізній весні,
Коли прозвучали із неба литаври
І в душу влилися незнані пісні.
Це лиш випадково зустрілися очі,
За гранню зневіри, надій на межі…
На що сподівалися доль наших зодчі,
Що стали близькими колишні чужі?
І руки, і губи палали, горіли,
І Всесвіт хитався в тенетах зірок.
Чому в ту хвилину були ми несмілі,
Коли до любові – один тільки крок?
Стояла на чатах край нас випадковість,
А час незворотно у безмір летів,
Лишивши про нас недописану повість –
Про двох незнайомців із різних світів.
***
Была случайностью та наша встреча,
В забытом месте, позднею весною,
Когда прозвучали в небе литавры
И в душу влились незнакомые песни.
Случайно лишь встретились наши глаза,
За гранью неверия на границе надежд...
На что же надеялись судьб наших зодчие,
Что стали близкими когда-то чужие?
И руки и губы пылали, горели,
И мир весь качался в сетях звёзд.
Почему в те минуту мы были несмелые,
Когда ведь к любви один только шаг?
Стояла на чатах край нас случайность,
А время безвозвратно в безмерность летело,
Оставив о нас недописанную повесть –
О двух незнакомцах из разных миров.