Лише одна

Душа моя серпанком оповита,
заплутались осінні почуття,
які не допалали горицвітом,
у павутині бабиного літа –
під гору покотилося життя.

Уже упали роси на покоси,
лунає скрипки жалісна струна.
Хоча іще по білому голосить,
та я уже іду у зрілу осінь
і навкруги – одна лише вона…

30.09.2024


Рецензии
Дуже сподобалось! Особливо перша частина. Чудові метафори, в прекрасні рядки вилився душевний сум. З повагою

Елена Эшвович   12.10.2024 14:06     Заявить о нарушении
Дякую, пані Олено. Таке життя... У мене теж лишилися приємні спомини від знайомства з вашою творчістю)

Олександр Мачула   12.10.2024 14:16   Заявить о нарушении