туман вiйни

***
вони пухирці повітря «хочу-жити»
у соляному розчині
всередині сталевого шприца. 
їх швидко видавлять поршнем,
проженуть крізь іглу
у землю і хмари.

хлопчисько завмер біля вікна, 
поки не бачить матір.
обличчя віддзеркалене - ікона під талою водою. 
там, зовні, мете сніг - ні, не сніг,
а примарний хробак війни
звивається алеями і стежками.
треться шкурою, що лущиться, об вікна і стіни.
але стіни й вікна не врятують.
тераріум не витримає. 
і рожева темрява, пляма псоріазу,
несе дитину в долонях, боячись розплескати 
на осколки, на плоть і біль,
і листову сталь.   

туман війни повзе по долинах і лісах.
випиває очі, впивається у волосся,
ковтає селища і міста.
а ти все ще віриш, що смерть
це щось дуже повільне. і не з тобою.
фотографії заходу сонця.
полум'я нерозпаленого багаття.
так що це?
перлове віяло дихання на склі
чи зіниця крижаної змії, що припала до скла? 
ящірки, крик, світло мами.
не може пройти.
коридор гойдається, жидкий
як мотузковий міст у горах.

туман війни рухається
швидше часу,
швидше за крик.
швидше за швидкість світла і швидкість думки.
швидше за гру Паганіні, 
польоту галактики Мессьє 86,
гепардів, соколів-сапсонів, Усена Болта.
туман війни обганяє тебе, поглинає.
шорсткий шар тиші як наждак.
треш розсуд до уявної крові.
як же так?
ракета. і розбухає півнячий гребінь вогню -
мозок велетня, що вибився назовні...

---------------------

***
они пузырьки воздуха "хочу-жить"
в соляном растворе
внутри стального шприца. 
их быстро выдавят поршнем,
прогонят сквозь иглу
в землю и облака.

мальчишка замер у окна, 
пока не видит мать.
лицо отраженное  - икона под талой водой. 
там, снаружи, метет снег - нет, не снег,
а призрачный червь войны
извивается по аллеям и тропинам.
трется шелушащейся шкурой об окна и стены.
но стены и окна не спасут.
террариум не выдержит. 
и розовая тьма, пятно псориаза,
несет ребенка в ладонях, боясь расплескать 
на осколки, на плоть и боль,
и листовую сталь.   

туман войны ползет  по долинам и лесам.
выпивает глаза, впивается в волосы,
глотает поселки и города.
а ты все еще веришь, что смерть
это что-то очень медленное. и не с тобой.
фотографии заката.
пламя неразожженного костра.
так что это?
жемчужный веер дыхания на стекле
или  зрачок ледяной змеи, припавшей к стеклу? 
ящерицы, крик, свет мамы.
не может пройти.
коридор качается, жидкий
как веревочный мост в горах.

туман войны движется
быстрее времени,
быстрее крика.
быстрее скорости  света и скорости мысли.
быстрее игры Паганини, 
полета галактики Мессье 86,
гепардов, соколов-сапсонов, Усена Болта.
туман войны обгоняет тебя, поглощает.
шершавый слой тишины как наждак.
трешь рассудок до мысленной крови.
как же так?
ракета. и взбухает петушиный гребень огня -
выбившийся наружу мозг великана...

/билингво/