Ось і вітер устав і полинув у ніч,
на останок війнувши полином,
і такий супокій опустився на Січ,
тільки йойкають нетрі за млином.
Я покличу тебе, ти покличеш мене,
поєднаємось з першого слова,
і над нами розкриється небо нічне
і під ноги опустяться сходи.
Ти за мене пішла, я за тебе пішов,
закохалися з першого зору.
І розсипала ніч перед нами улов -
не рибини - блискучії зорі.
Для кохання немає умови опріч
однієї - не братись з немилим,
Так зливаються душі в оточенні пліч
І становиться смуток безсилим.
про всесилля
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124093000100
Свидетельство о публикации №124093000100
Рецензии