Мечта осенняя...

Повільний потяг Осені милує,
Все довшою спадає світлотінь
І літо відстає...кульгає і тупцює -
Воно вже "бабине"...наводить сон і лінь...

Піду на "Бублик"...подумки хіба що...
Знайду стежину...ту ... до водоспаду,
Де Конка піниться і б'ється межи хащі.
Може, знайде моя душа усладу!

Чи буде здійсненою мрія?...Дочекаюсь!
Сплету віночок з листя золотого!
Я до  с в о є ї  о с е н і  звертаюсь :
У  в о л і  дай пожити ще  до того...


Рецензии