Мороці край… В долоню впала зірка
і мі шепоче щось про чужину,
де хтось далекий нині плаче гірко,
бо втратив шанс зустріти там весну.
Тепла нема… За вереснем лен жовтень,
а шлях до червня вкрила сивина.
Зелене листя кленів враз пожовкло
і спів пташиний більше не луна.
Тремтить душа, промокла від дощиська…
Холодний сум заплутав хід думок
про те, що грудень знову надто близько…
за подих дня… за ночі в;ялий крок…
Осiнь
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124092907238
Свидетельство о публикации №124092907238
Рецензии