що б там не було

Ніч – куля розривна: то стихне, а то гупне,
за шкіру сум'яття вже сала залило,
за спиною війна – примара невідступна,
попереду зима без права на тепло.

Набовтуєш мені мікстуру слів негайних,
я знаюсь на твоїх настоях і чаях,
і щоб там не було, кохання життєдайне
до пари зводить двох пропащих відчаяк.

Западини надій на повні золотавій,
проміння від пітьми тікає навсебіч,
і що не намалюй в запаленій  уяві,
не скінчить лиходій свій шабаш цьогоріч.

На довгім ланцюзі оглушного безсоння,
льодовики розлук і виснажений  час,
та десь у майбутті замріяне осоння
в бузковій гущині дочікується нас.

І ніжно лебедить душа з душею стиха,
І щоб там не було, а знай, що бозна-де
на зоряних шляхах нас місячна зайчиха
серед сузір'їв жде і вухами пряде.

Там наша течія, де не міліють мрії,
для любощів віки на березі ріки;
ущухне буревій, минеться веремія,
а хто іде, завжди подужує шляхи.