645. Це тiльки сон

Це – тільки сон! Це – не по-справжньому, я знаю
І наш Господь нам нагороду дасть колись,
Де все, як слід, же я нікого вже не лаю,
І де немає скрізь пекельної смоли.

Як у дитинстві – де чистішим є повітря,
Блакитніш небо, яскравіше кольори.
Не буде сліз там – лиш від щастя і від віри,
Де з нами Бог до нескінченної пори.

Це – тільки сон, я знаю! Матриця, не більше:
Нам підключили електроди до вузлів,
І, ввівши спогади, історію новійшу,
Ганяють нами, хоч у нас бракує слів.

Все потихеньку... Заплановане убивство,
Щоби уникнувши його, Хреста зреклись.
Не зречемось! Ми без Його, – мов пале листя,
Що загниє і стане прахом, як колись.

Це – тільки сон! І ми прокинемось, я вірю!
Усі, хто втратив глузд, і каже маячню.
Зустрінусь з тими, хто подібним став до звіра,
Де і вони життя у Господі почнуть!

Це – тільки сон! Ні, я не вірю в те, що дійсність
Нас зґвалтувала так безбожно, як дитя.
Я не змирюсь – за небо втримавшись так міцно,
Як тільки можу, щоб не висковзло життя...

вересень 2024