Життя – нестримний із подій потік,
В якому все і складно, і спонтанно
І хоч моя стихія – третій вік,
Не все у білім світі вже погано -
Зненацька оживають почуття,
Хай навіть не збудливо і звабливо,
Із небуття чи напівзабуття…
І я сприймаю все неначе диво,
Яке хвилює хіба що мене,
А для усіх – та потай, безумовно.
Хоч без надій, що доля не мине,
Мов хрест покірно та безмовно.
Та не сприймайте, ніби щось низьке,
Це почуття - для кожного одвіку
Таке до щему рідне і близьке -
Ще притамАнне для такого віку,
Не втративши ні розум, ні лице,
Без докору й надій на розуміння -
Та годі сподіватися на це,
Бо роз'єднало ціле покоління.
Та тільки не знайти у забутті
Оте, що заспокоїть і знеболить…
...Про зустріч у наступному житті -
Єдине, що вимолюю у Долі…
Таке життя
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2024
Свидетельство о публикации №124092806433
Свидетельство о публикации №124092806433
Рецензии