Душа сиротіє коли немає віри,
Коли не втішається радістю вона.
Коли зникає маленька часть довіри,
З думками на одинці знов одна.
Душа сиротіє, коли нема надії,
Коли не може вгамувати біль.
Вона жива..завжди іде до мрії,
Хоч іноді бракує теплих слів.
Душа сиротіє, коли нема тепла,
І в ній маленька іскорка вмирає.
Дивно, але ж вона і сильною була,
Чому ж тепер як сирота згасає.
Розвійте сум...і дайте їй тепла,
Нехай вона розправить крила.
Щоб в ній надія й віра ожила,
Щоб була як колись вона щаслива!!!
Душа сирота
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124092706222
Свидетельство о публикации №124092706222
Рецензии