А нічка мої сльози рахувала,
І дуже сумно вітерець зітхав.
У глибині душі його кохала,
Яку давно з собою він забрав.
Забрав і серце і мої мрії,
Лиш зірки з неба залишив.
Бо всі слова були зрадливі,
Мені здавалось, що любив.
А я стояла і слухала слова,
Що темна нічка шепотіла.
Слова, які розносила луна,
І вірити я зовсім не хотіла.
Не клич мене, бо ми не пара,
І не даруй зірок, бо це міраж.
Лиш нічка мої сльози рахувала,
Стелила фарбами нічний пейзаж!!!
А н чка мо сльози рахувала
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124092706192
Свидетельство о публикации №124092706192
Рецензии