Иван Франко. Свободные сонеты. Вот спит дитя...

Вот спит дитя, невинный ангел чистый.
Смеётся в сне — то ангел с ним играет…
Заплачет в сне — то ангел, в облак мглистый
Расплывшися, манит его и исчезает.

И сон тот вечный, незабвенно чистый
Свой след в младенчьем сердце оставляет:
Всю жизнь из детских снов тот дух лучистый
Желанья в нём с печалью пробуждает.

И рвётся дерзкий от отца, от мамы,
Чего-то ищет на чужбине, потерявши,
А дух зовёт с далёка: «Дальше! Дальше!»

Любви, надежды он спешит путями,
Там плод добудет, здесь лишь цвет увядший,
А дух зовёт с далёка: «Дальше! Дальше!»

1881




Ось спить дитя, невинний ангел чистий.
Смієсь у сні – се ангел з ним іграє…
Сплакне у сні – се ангел, в облак млистий
Розплившися, манить його й щезає.

І сон отсей нестертий, віковистий
В душі його по собі слід лишає:
З дитячих снів той ангел променистий
Раз в раз бажання, тугу в нім збуджає.

Рвесь молодець від батька і від мами
Чогось шукати десь в чужій чужині,
А ангел з далі кличе: «Далі! Далі!»

Любві, надії він спішить стежками,
Там плід здобуде, тут лиш квіти зв’ялі,
А ангел з далі кличе: «Далі! Далі!»

1881