Ностальг я за селом

Як листя шелестить старих дубків,
і спритна білка на зеленім клені,
хоч з того часу збігло вже років,
та залишилося все в пам'яті у мене.

Як сонечко ранесенько встає,
метелики над квітником літають,
як барвами веселка виграє,
і у свята,всі один одного вітають.

Згадав,як дранку батько мій дере,
як їде у лісництво на підводі,
і,як білизну моя матінка пере,
як вибираємо картоплю на городі.

Як я босоніж бігав по піску,
з окрайцем хліба зі смаком олії,
дівчину на Купала,у вінку,
це за селом у мене ностальгія.

Я пам'ятаю у дворі ще мальви,
вербу,що нахилила свої віти,
ще осені яскраво - жовті барви
і лісові весняні,ніжні квіти.

Про семеренку-яблуню в саду,
і білі айстри в мами на подвір'ї,
коли приїду,- в двір чужий зайду,
та тільки згадка знов про Білозір'я.

І все ж життя прожите недарма,
та зажурилось без батьків подвір'я,
хоч їх на цьому світі вже нема,
сумую,як завжди за Білозір'ям.

Як змінюються завжди пори року,
у мене смуток,чи меланхолія,
вже осені я чую перші кроки,
а з нею в гості завітала ностальгія?


вересень 2024
О.Чубенко-Карпусь.