Ми діти абрикосових дворів
Із гірко-кислим бебрика смаком.
Хто дичкою збиратися не вмів,
Не був ніколи нашим ватажком.
Ми юнки із каштанових алей,
З цигаркою та лонгером в руці.
Нам Hugo Boss миліше за Chanel,
І нас цікавлять виключно гравці.
Ми молодь тополиних довгих трас,
Маленьке місто стало завузьким.
У сумці їжі місячний запас,
У мріях стати бознаким крутим.
А ось ти вже шовковиці врожай
Із батькового дерева зібрав.
І сину кажеш: "Ти про неї дбай,
Як я про кожне дерево тут дбав!"
Нiкопольськi паростки
© Copyright: Елизавета Катрич, 2024
Свидетельство о публикации №124092602015
Свидетельство о публикации №124092602015
Рецензии
Доброго дня, Єлизавето...
З теплом та любов’ю написано вірша про місто, яке наразі перетворилося на життєздатні напівруїни.
Ми з Ним сусіди, я дуже добре знаю Нікополь.
Дякую Вам. Добра бажаю та миру.
З повагою, А.Безпавла.
Алёна Безпавлая 08.12.2024 23:33 • Заявить о нарушении
З теплом та любов’ю написано вірша про місто, яке наразі перетворилося на життєздатні напівруїни.
Ми з Ним сусіди, я дуже добре знаю Нікополь.
Дякую Вам. Добра бажаю та миру.
З повагою, А.Безпавла.
Алёна Безпавлая 08.12.2024 23:33 • Заявить о нарушении
Доброго дня, Алёна.
Так, Нікополь виживає. Я сумую, бо змушена була поїхати, щоб вивезти сина і усю родину, бо залишатися небезпечно.
Дякую вам за добрі побажання. Це навзаєм.
Елизавета Катрич 20.12.2024 18:19 Заявить о нарушении
Так, Нікополь виживає. Я сумую, бо змушена була поїхати, щоб вивезти сина і усю родину, бо залишатися небезпечно.
Дякую вам за добрі побажання. Це навзаєм.
Елизавета Катрич 20.12.2024 18:19 Заявить о нарушении