Я бачила, як плакав чоловiк

Я бачила, як плакав чоловік
Скупими чоловічими сльозами...
Він був в полоні та Господь звільнив,
Й він плакав в телефон,  гукав до мами.

В автобусі сидів він, під вікном,
Склав руки у молитві-дяка Богу!
"Бог є! Мене Він любить як ніхто!
Він розділив зі мною ад полону!

Він був зі мною кожну-кожну мить,
Давав надію , укріпляв думками,
Дав сил триматись і хотіти жить
Й світив мені у темряві зірками!

Ми стільки з Ним стерпіли, Боже мій!
Якби не Він..." І знову сльози душать...
"Він знає те, що я не розповім
Нікому, лиш Йому відкрию душу!

Тепер для мене Він вже не Суддя,
Бо ще ніколи я так не молився,
Як там, в полоні! Ми тепер сім'я!
Він Батько мій, я -син, бо відродився!

Я знову народився, вже згори
По вірі у Спасителя Ісуса
І по життю тепер піду я з Ним!
Він спас мене і я не відступлЮся!

Я буду жити й славити Христа
Й молитиму Його за побратимів,
Які не повернулись, хто ще там,
Щоб Він усіх їх повернув живими!"

...Я бачила, як плакав чоловік
Скупими чоловічими сльозами.
Ці сльози все мені розповіли,
А я цим поділилась з вами.

(Надія Горбатюк,  18.09.2024 р)