Иван Франко. Свободные сонеты. Страшитесь вы...

Страшитесь вы той огненной волны,
Когда из всех сердец, как божий гром,
Вдруг хлынет правда и огнём войны
Все цепи мира пережжёт на нём?

Боитесь, как бы сила той волны
Кровавой, навалясь, не смыла дом,
Блестящий дом наук, не погубила в нём
Движенья мысли, темпа, глубины?

Не бойтесь! В огненном кровавом вале
Не сгинет мысль, правда и добро,
Лишь лучше, шире разовьётся дале.

Не бойтесь! Нет, не человечества ядро —
Лишь шелуха одна волной сметётся;
Ядро ж живое неудержно разрастётся.

1880




Вам страшно тої огняної хвилі,
Коли з мільйонів серць, мов божий грім,
Закута правда бухне і застилі
Шкарлущі світу розірве на нім?

Ви боїтесь, щоби криваві хвилі
Не потекли і не підмили дім
Блискучої освіти, не змулили
Швидкого поступу думок зовсім?

Не бійтеся! В кривавих хвиль навалі
Не згине думка, правда і добро,
Лиш краще, ширше розів’ється далі.

Не бійтеся! Не людськості ядро
Та буря зломить, а суху лушпину, –
Ядро ж живеє розростесь без впину.

1880