Тарасе, не ховай горючих слiз

Что будет завтра – невозможно предсказать,
Но в Штатах говорят уже на русском…
Там Пушкина стремятся уважать,
Прекрасные рождая в людях чувства.

Нью-Йорк, Нью-Джерси, даже Вашингтон
Талант поэта признают по праву,
А Украина – рабский регион,
Зачем ей помнить мировую славу?

Не проще ли, лишить её корней,
Вогнав в долги, не дать душе развиться?
Умы, засеяв желчью до костей,
Бездумно в преисподнюю катиться… 

Тарасе, не ховай горючих сліз,
Бог мусить зазирнути в твої очі!
Бо в Україні кріпаком ти ріс,
А волю викупив Брюллов охоче.

Віддача Криму – задум США,
Щоб санкціями потім повернути…
Не склалося… і у крові земля,
І теплих слів вже більше не почути.

Розтане віск американської брехні,
Бог з часом покарає тих, хто винен…
А ми, діставшись до Чернечої гори,
Побачимо у пишних квітах схили.


Рецензии