Я дряпаюсь всупереч в гору,
Вже майвже не маю сил,
У тій комірчині,
де інколи мешкали
Бруд, павутиння та пил.
Мабуть це дуже ганебно,
кохати крізь нерви,
чомусь знов терплю
щосили чекаю,
як твій океан мені з;явить
всі перли
Ковтаючи сльози до тебе молю.
Я втратив увесь свій спокій,
Частіше біс мою душу п;є,
Колись ти казала
«Любов тяжкий хрест»,
Напевно воно так і є…
Перли
© Copyright: Артур Левитан-Хэйз, 2024
Свидетельство о публикации №124092307178
Свидетельство о публикации №124092307178
Рецензии