Повага хлопцям з очима втоми
в яких горить бажання хоч на хвилинку б та додому,
щоб просто обійняти колір сонця того всього,
що було раніше видно у віконце
минуло життя, в якому зміст був,
бо так вже склалося реально, що забув
той запах запашного хліба мами,
ту посмішку коханої, що спогадом роками
надає сили, коли і холодно і важко,-
і коли спомином тепла й любові - знову мурашками..
Повага хлопцям з очима втоми,-
допоки є вони, ми доти у своєму домі.
Свидетельство о публикации №124092302134