Лавандовий сон

Розповідь: Лавандовий сон...
Вона довго не могла заснути... сон вже давно не приходив в її оселю... Наче геть забував про неї.
Задрімала лише на хвилину і їй приснився її Сергій, снилося що вони разом бігають по лавандовому полю. Сергій доганяє її цілує, вона просто тане у нього в обіймах. І враз його очі стають холодні і чужі, руки тянуться до неї... Але вони зовсім крижані і сірі наче у мерця. Оксана прокидається і дивиться на своє фото на стіні. Вони там щасливі, в загсі вона дуже гарна у весільній сукні з букетиком лаванди у руках.
Оксана дуже любила лаванду, її квіти тонкий аромат, Сергій часто дарував їй ці непримхливі квіти і вони навіть в горщичках були на вікнах Коли вони цвіли запах стояв по всій оселі...
Погляд її сковзнув в низ на фото на столі з чорною стрічкою, ця стрічка на завжди перечеркнула їх життя. На фото її Сергій у голубому береті, на руці за ВДВ.
Сергій загинув під Херсоном два місяці тому, Оксана заплакала прижавши його фото до себе. Та в животі щось мягко ворухнулося,  це їх синочок Сергійко, ніби говорив : - мамо не плач!
Сергійко це все що Сергій лишив на згадку про себе...
Оксана знов лягла на кровать три години ночі... Всі квіти лаванди вона пороздавала сусідам, тепер вона чомусь не могла чути цей аромат. Він їй пах Сергієвою смертью...
Закривши очі вона згадала похорон Сергія, домовина накрита  українським стягом, закрита навіть не можливо подивитись останній раз.
Поряд стоять в розпачі її батьки, вона вся в напрузі кричить:
 - Я не вірю, що там Сергій!
- Він говорив: - Разом на завжди!
Вона лягла на бік погладила живіт, вп'ячилася ніжка, малий бешкетував.
 - Вже сім місяців синочку скоро зустрінемося рідненький!
Оксану охватив сон.
Ще два місяці Оксана прожила, в тривозі, і нарешті з'явилося ангелятко. Маленький спав в ліжечку, сопів носиком, він був схожий на Сергія в дитинстві.
Це клята війна забрала у нього батька... Російська не честь вторглась в наш дім...
Сергійко підростав швидко і матері Віра Сергія, і її мама допомогли, як могли...
Пройшло ще п'ять місяців і Сергійко вже сидів і бавився іграшками. Гучно сміявся коли Оксана брала його на руки.
Вже щось лепетав рожевим ротиком, дуже любив купатись, рученятами бив по воді аж лилося з ванночки... Любить кашку і яблучне пюре.
На днях приходили подруги з роботи нанесли подарунків, іграшок, вже у Сергія перший зубчик прорізався.
Як би Сергій радів синові!
Синочок пів ночі не спав ріжуться зубки,  а тепер вони, міцно сплять на ліжку вдвох... Скрізь сон Оксана відчуває запах лаванди тре ніс відкриває очі. А перед нею стоїть примара Сергія з букетом  фіолетової лаванди... Оксана закрила знову очі... Мрець нахилився і  поклав квіти на подушку, і запах їх розтікався всюди... Гаряча долоня погладила її щічку...
Оксана відкрила очі і перед нею стояв її Сергій з  вже згоїною раною на обличчі...
- Оксанко ти, що не рада люба це ж я Сергій?
Оксана наче риба хватає повітря ротом, нарешті говорить:
- Подивись на стіл, ми тебе поховали!
Проснувся Сергійко і відразу пішов до батька... Він палко цілував синочка...
В хаті шумно, зібралася вся рідня, мат як побачила живого Сергія втратила свідомість. До сих пір не вірить, що живий...
 Сергій розповів, що під час запеклого бою, був розрив сильної потужності його відкинуло  далеко від окопу в яму з хмизом. Він був контужений без свідомості. Потім коли прийшов до тями від холоду кудись ліз, і десь між деревами знов втратив свідомість...
Тут і знайшла його старенька бабуся, і ховали його і в погребі, сіні на городі. В нього було зломлені 2 ребра, нога, гематома на пів голови... Бабуся з дідусем кормили, лікували як могли, лікаря приводили. Лікар казав:- Це чаклунство, що ти вижив!
Але мир не без добрих людей, дізнався сусід Лимарь і прийшли рашисти і забрали мене до своїх казематів... Дідуся і бабусю били, чуть не розстріляли... - Вік вдячний буду!
 - В казематі питали, били їсти не давали, три місяці підвалу, потім кудись нас везли машину підірвали і ми втекли в трьох.
Вийшли на своїх попав в госпіталь, а тоді всякі розбори і додому.
Не сповіщав тому, що хлопці з бригади сказали, що похвали...
Сергій пригорнув до себе сина і солодко поцілував його в рожеву щічку!
Їздили на могилу зняли табличку, будуть розбиратися хто в могилі?
Всяке буває під час війни! Недавно розповідали про жінку Мирославу прийшла повістка на сина, а він живий.
Щаслива Оксана обнімає коханого. Сусіди як дізналися, що Сергій живий принесли лавандові вазони назад у сім'ю Сергія, і Оксани... Тепер знову запах по всій квартирі, і не сняться лавандові сни Оксані!
Але скоро Сергій піде знову у бої, захищати рідну землю, свою сім'ю кохану Оксанку і сина Сергійка...
Хай береже вас Бог військові світла!
Олена. Українка 2023 рік.