скінчится літо, й станеться осінь
що ж в цьому дивного, так буває завжди,
але як же шкода, що стіна старих сосен,
тут не сховає, мене з тобою вже. ні.
скінчитися осінь, і прийдуть хуртовини,
а слідом за ними, дійдуть холоди,
сказати - шкода, ніхто не повірить,
що ж у цьому дивного, так буває завжди.
де ти, де ти
і холодно тільки,
де ти, де ти,
і лиш десь уві сні,
десь, десь,
я чекаю ще літа,
бо там, там,
ти відпишеш мені.
довгі зими і довгі ночі,
я далеко й довго не бачу тебе,
секунди як роки, години - століття,
і мовчання, лиш чую я, тільки лиш це,
надія хитка, слабка, непомітна,
мов ти від мене, як у небі зоря,
сказати - шкода, - не сказати нічого,
залишилось чекати, що мине й зима.
де ти, де ти
і холодно тільки,
де ти, де ти,
і лиш десь уві сні,
десь, десь,
я чекаю ще літа,
бо там, там,
ти відпишеш мені.
десь там, там,
ти відпишеш мені.
http://stihi.ru/2010/11/29/1012
десь там
© Copyright: Слава Мостовой, 2024
Свидетельство о публикации №124092104043
Свидетельство о публикации №124092104043
Рецензии