Иван Франко. Свободные сонеты. И довелось за это..
Где настоящей лишь любви искал я,
Всё был готов за ту любовь отдать, —
Одно и то ж бессилие встречал я:
Одетое то в гордости ошмоть,
То в сладких слов наряд конвенциональный,
В мечт, слёз и вздохов плащ сентиментальный,
Но немощное жизнь перебороть.
Лишь где я не искал её, где даже зло я
Творил, чтоб недостойным стать ея,
Там я нашёл её. И тем меня
И жалит жалом горе то двойное:
То зло, что за свой грех я полагаю,
И то добро, чем без заслуги обладаю.
2 окт[ября] 1889
І довелось мені за се страждати!
Де лиш любві правдивої шукав я,
Усе за неї був готов віддати, –
Те саме все безсилля зустрічав я:
То вбране в гордощів холодні шмати,
То в слів цукрових стрій конвенціональний
В мрій, сліз, зітхання плащ сентиментальний,
Та в бій життя зовсім незгоже стати.
Лиш де я не шукав її, де навіть
І зло чинив, щоб стать її негідним,
Там я найшов її. Отим-то травить
Мене подвійне горе жалом мідним:
Те зло, що своїм прогріхом вважаю.
І те добро, що без заслуги маю.
2 окт[ября] 1889
Свидетельство о публикации №124092006950