Украинский перевод Гандлевского

Ось наша вулиця, скажімо,
Орджонікідзержинського,
Родня радянським глушинам,
Але це все-таки Москва.
Вдалині стовбурчаться масиви
Промисловості шкідливі —
Каркаси, труби, укриття
Квапливо лізуть в небеса.
Як бачиш, нема прикмет особливих:
Аптека, черга, ліхтар
Під оком баби. Всюди гар.
Робітники в червоних робах хтиво
Дорогу багато років поспіль лають
Мостять, трощать і матюкають.

Ось автор цього шедевра,
Вдихає липи та бензин,
Чотирнадцять порожніх євро-
пляшок він тягне в магазин.
Ось жіночка немолода,
Гарненька, майже як свята,
З дитячої поливайки квіти
Побризкала і звідти
З балкону виглядає на дорогу.
На кухні булькає обід,
В квартирах струм палахкотить.
Її обдурювали вбогу
Коханці, чоловіки, родня.
Сьогодні ж черга мабуть-то моя.

Ми тут росли й перетворились
В дядьок похмурих, тіток дурних.
Нудьгували, трохи розпустились —
Ось наша вулиця, Господь прости.
Тут із окуджававською платівкою,
Староарбатською журбівкою
Роками ховають кукіш у кишень,
Спопеляють, як древлян у день,
Свої безглузді всі надії.
З дітьми тут грають у міста —
Чита, Сучан, Караганда.
Наш одяг і обличчя в нас старіє.
Рибалки байдикують тут,
У мертвій Яузи-річці спрут.

Така ось бач Йокнапатофа
Дограє вже у спортлото
Останній тур (а до потопу
Рукою подати), міркує, хто
Провинний — Пушкін чорночолий?
На п'ять ми склали у цій школі
Науку страху та ганьби.
Життя скінчиться — й назавжди
Замовкнуть лайка і плітки
Під небом старого подвір'я.
Але ж все знало чортове свавілля
Спорідненість сирітства — ми звідси.
Так за родимой цяткою дітей
Шукали пращури здавен.