Иван Франко. Тюремные сонеты. Я ненависть, рекла..

«Я ненависть, — рекла вторая дива,* —
Любви — сестра я и товарищ вечный.
Я ненавижу всё, чьё имя лживость,
Продажность, бл*дство, строй бесчеловечный.

Я ненавижу жизни всей неправость,
Толкающую человека с кручи,
Плодящую в нём подлость, ложь и зависть, —
Водоворот тот грязный и сосучий.

Не в сердце человека зло! Зла корень —
Суть глупость и то зданье жизни, кое
Воздвигнуто людьми и их же губит.

То зло и у тебя проест до кости тело,
Что б ты, возненавидя, с ним сражался смело.
Кто с злом не борется — людей не любит!»

18 сент[ября] 1889


* Дива (лат. diva "богиня") — здесь: богиня.




І говорила друга: «Я ненависть,
Любві сестра й товариш невідступний.
Ненавиджу я все, що звесь лукавість,
І кривда, й лад нелюдський та підкупний.

Ненавиджу я всю тоту неправість,
Що чоловіка пха на путь непутний,
Що плодить в душах підлість, брехні, зависть
Крутіж отой могучий, каламутний.

Не в серці людськім зло! А зла основа –
Се глупота й тота міцна будова,
Що здвигнена людьми і їх же губить.

Се зло й тобі прожре до кості тіло,
Щоб ти зненавидів його і бивсь з ним сміло.
Хто з злом не боресь, той людей не любить!»

18 сент[ября] 1889