Літо промайнуло...наче й не було...
Спека відступила...висохло чоло...
Ще не сів багрянець на пасма беріз,
Тягнеться до столу овочевий віз...
Ранки " зачаїлись " - п'ють свою росу,
Дівка пішла заміж, розплела косу...
Вийдуть молодята за своє село,
Вітерцем дихнуло...небо попливло.
А на ньому, сизім, птАхи-журавлі
Проспівають щемно те,с в о є,"курлі"...
Повертайтесь,милі,ждемо по весні,
Про свої домівки мрійте у ві сні...
... Що чекають людоньки на усій землі?
Щоб війна скінчилася і родився хліб!
Щоб дитя від матері не пішло в с в і т и ,
Тим, що ще народяться - в щ а с т і би рости!
И дохнула Осень...
© Copyright: Галина Максимова 6, 2024
Свидетельство о публикации №124091905178
Свидетельство о публикации №124091905178
Рецензии