Ввіткнула яблуньку і хай собі росте,
цілющий сік землі вбирає в себе,
щоб яблуко червоне й золоте
котило сонце по тарілці неба.
Коти, коти цю світломузику і спів,
в краї, де звук торкається сопілки,
де вересень наливаний поспів
в садку сузірь на кінчикові гілки.
Осоння час півсонний знай собі жене
забарливих метеликів на квіти,
повільно вертить яблуко земне
таке смачне, що жалко надкусити.
Гей яблучко, до зірки докоти
моє прохальне слово достеменне,
дай світло провідне, аж поки ти
стрижневий промінь обереш до мене.
вереснянка
© Copyright: Ирина Юрчук, 2024
Свидетельство о публикации №124091805790
Свидетельство о публикации №124091805790
Рецензии
