Мандрiвка життям

"Як той, кому вагання крає груди,
 хто з хоті й нехоті весь час новіші
 будує заміри й не йде нікуди,
 так я стояв на темному узвишші"
           Данте Аліг'єрі "Божественна комедія"

Як заступили овиди всі чисто
Мої діла гріховні та плямисті,
Тоді я враз звернулася до Бога:
"Куди веде широка ця дорога,

Що перетнула плутанням ретельно
Усе життя - зчорніле та пекельне?"
Оті страшні, якісь пекельні плями,
Нарешті, серцю повернули тяму -

Окіл тоді вже видався жахною,
Якоюсь нездоланною стіною.
І стала я журитися думками,
Що все життя громадилися крами...

Ні, не духовні, Богу й людям милі,
А лиш погордою - страшній нечистій силі!
Лише Господь -  поверне всі чесноти
І душу мою визволить з тісноти.

Він - Альфа та Омега. І не проти
Спасаючий Його відчути дотик.
Його могуть - не знаюча кордону!
Сидить праворуч Батьківського трону!

І я - молилась. І почув Спаситель,
Душі моєї славний воскреситель.
Палила гріх від ночі та до рання
На олтарі безмежного кохання.

Життя мандрівку вкарбувала в слові -
Моїй Надії, Вірі та Любові!