Мандрiвка життям
хто з хоті й нехоті весь час новіші
будує заміри й не йде нікуди,
так я стояв на темному узвишші"
Данте Аліг'єрі "Божественна комедія"
Як заступили овиди всі чисто
Мої діла гріховні та плямисті,
Тоді я враз звернулася до Бога:
"Куди веде широка ця дорога,
Що перетнула плутанням ретельно
Усе життя - зчорніле та пекельне?"
Оті страшні, якісь пекельні плями,
Нарешті, серцю повернули тяму -
Окіл тоді вже видався жахною,
Якоюсь нездоланною стіною.
І стала я журитися думками,
Що все життя громадилися крами...
Ні, не духовні, Богу й людям милі,
А лиш погордою - страшній нечистій силі!
Лише Господь - поверне всі чесноти
І душу мою визволить з тісноти.
Він - Альфа та Омега. І не проти
Спасаючий Його відчути дотик.
Його могуть - не знаюча кордону!
Сидить праворуч Батьківського трону!
І я - молилась. І почув Спаситель,
Душі моєї славний воскреситель.
Палила гріх від ночі та до рання
На олтарі безмежного кохання.
Життя мандрівку вкарбувала в слові -
Моїй Надії, Вірі та Любові!
Свидетельство о публикации №124091803665
Маргарита Метелецкая 19.09.2024 06:46 Заявить о нарушении