Не був я на вiйнi

                «Я воевал. Сражался с финнами. В бою под Сталинградом,
                в блокаде ленинградской я лежал, я жил в окопах,
                я брал Берлин, я шел по Красной площади парада,
                я просто очень помню много, много, много…»
                - з Інету


Не був я на війні. Не боронив я Київ, брук майдану
не колупав. «Ура! Вперед!» - мовчав, хоч не звірів.
Сидів у кабінеті - не в вогні й не знав, де Волноваха,
не ліг в багнюку - фото жінки, сина і онуків я беріг. 
 
До скону спаленого вінницького Дому офіцерів, я не бачив,
броню не мав, не зціджував у флягу з ран гарячий гній.
Не був я на війні! Я просто пам'ятаю так багато,
що було, ніби все учора. Все зі мною в цій війні!
 
Не був я шестернею у війні пекельної машини,
де ніби, як кіно, при тому все - не прес-реліз.
З весни не бачив мелітопольську блокаду я звірину,
дитячі трупи в Бучі на колясках я не віз...
 
Невідомі ні біль, ні смерть, ні Маріуполь жах полону,
коли вночі Ірпень, Ізюм, бійців  на ранок залишилось три...
В свідомості велика пам'ять наших  генів, прапор, мов ікона!
Всередині стискаючись, я чую мартиролог-метроном. Коли
   
великий "борг" - це поняття вже не зім'яте й не розмите,
часи не ті, замовлення тепер не те, та водночас
все ж відчуваю у собі - я в чомусь винний -
є ті, хто згинули заради нас!