Иван Франко. Тюремные сонеты. Что волк овцу ест...

Что волк овцу ест — жалко, но не дивно,
На то он волк, хищни́к, разбойный тип;
Но кабы вол, спокойный травощип,
Вдруг принялся бы жрать мясную живность?..

Глубящий бл*дство в рясе бл*додей,
Палач во фраке, кровь, как пиво, пьющий,
Вор-фарисей, щитящий строй гниющий, —
То зло, но и на то злодей — злодей.

А честный человек, что злому служит
И кроет своей честью непристойный
Лик подлости, а дома — плачет-тужит, —

То тип, презренья высшего достойный,
То тип Пилата, что Христа на муки
Обрёк, а сам — умыл прилюдно руки.

9 сент[ября] 1889




Що вовк вівцю їсть – жалко, та не диво,
На те він вовк, розбійник, душогубець;
Та якби віл, спокійний травоскубець,
Принявся враз живеє рвать м’ясиво?..

Що ширить тьму у рясі темнолюбець,
Що кат у фраку точить кров, як пиво,
Що злодій-фарисей основи живо
Спаса – се зле, та злий в злім не проступець.

Та чесний чоловік, що злому служить,
Своєю честю покриває мідний
Лоб підлоти, а стиха плаче й тужить, –

Се вид, найвищої погорди гідний,
Се вид Пілата, що Христа на муки
Віддав, а сам умив прилюдно руки.

9 сент[ября] 1889