Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
перебирали всяк свої думки…
Чи щирості чуттів нам не хватило,
чи зорі шикувалися не так,
а може, Небо не благословило
і долі повернулися навспак.
У пам’яті ще почуття невинні
і юна, недоторкана краса,
які не розчинилися у слині,
і тому запорука – Небеса!
15.09.2024
Небесна запорука
© Copyright: Олександр Мачула, 2024
Свидетельство о публикации №124091701331
Свидетельство о публикации №124091701331
Рецензии
не уходите отсюда,
вы нам нужны немногим
с утром
Гроза Лексей 17.09.2024 08:54 • Заявить о нарушении
вы нам нужны немногим
с утром
Гроза Лексей 17.09.2024 08:54 • Заявить о нарушении
